Дзвінок настирливо повідомив, що хтось прийшов. Оксана зняла фартух, витерла руки і пішла відчиняти двері. На порозі стояла дочка з молодим хлопцем. Мати впустила їх у квартиру.
Привіт, мамо, донька поцілувала її в щоку, Знайомся, це Віктор, він житиме з нами.
Добрий вечір, привітався хлопець.
А це моя мама, тітка Оксана.
Оксанко, поправила вона доньку.
Мам, що в нас на вечерю?
Гороховий суп і ковбаски.
Я не їм горохового супу, відповів хлопець, зневажливо знизивши плечі, і пішов у кімнату.
Ну, мамо, Віктор не їсть гороху, донька розплющила очі.
Хлопець влаштувався на дивані, кинувши рюкзак на підлогу.
Це, власне, моя кімната, сказала Оксана.
Вікторе, ходімо, я покажу, де ми житимемо, покликала Марічка.
А мені тут подобається, буркнув хлопець, з неохотою підводячись.
Мамо, може, придумаєш, що Вікторові дати поїсти?
Не знаю, у нас ще пів упаковки ковбасок, знизала плечима Оксана.
Піде з гірчицею, кетчупом і хлібом, відповів він.
Добре, лише змогла сказати Оксана, ідучи на кухню. Раніше вона таскала додому кошенят і цуценят, а тепер ось цього привела, ще й годуй його.
Вона наклала собі супу, поклала пару смажених ковбасок на тарілку, дістала салат і з задоволенням почала вечеряти.
Мамо, що ти тут одна їси? увійшла на кухню донька.
Бо повернулася з роботи і хочу їсти, відповіла Оксана, жуючи ковбасу. Хто хоче їсти нехай сам складає або готує. І ще одне питання: чому Віктор житиме з нами?
Як чому? Він мій чоловік.
Оксана ледь не подавилася.
Чоловік?
Так. Я вже доросла і сама вирішую, за кого виходити. Мені вже девятнадцять.
Мене навіть не запросили на весілля.
Весілля не було, просто расписались. Раз ми чоловік і дружина житимемо разом, сказала Марічка, поглянувши на жуючу матір.
Ну, вітаю. Чому без весілля?
Якщо у тебе є гроші на весілля дай їх нам, ми знайдемо, куди витратити.
Зрозуміла, Оксана продовжила вечерю. А чому саме у нас?
Бо вони живуть у однокімнатній квартирі вчетверо.
То не подумали зняти?
Навіщо знімати, якщо є моя кімната? здивувалася донька.
Зрозуміла.
То даси нам щось поїсти?
Марічко, на плиті каструля з супом, ковбаска на сковороді. Якщо мало у холодильнику ще пів упаковки. Бірай, клади і їж.
Мамо, ти не розумієш, у тебе тепер ЗЯТЬ, підкреслила останнє слово Марічка.
І що? Мені треба танцювати гопак на цю нагоду? Марічко, я прийшла з роботи, втомлена, давай без ритуалів. Руки й ноги є подбайте про себе самі.
Ось чому ти до сих пір не вийшла заміж!
Марічка сердито глянула на матір і вийшла, грюкнувши дверима. Оксана поїла, помила свій посуд, витерла стіл і пішла у спортзал. Вона була вільною жінкою і кілька вечорів на тиждень проводила у залі або басейні.
О десятій повернулася додому. Сподіваючись на гарячу чашку чаю, знайшла на кухні повний безлад хтось намагався готувати. Кришка від каструлі з супом десь зникла, і страва висохла, потріскавшись. Пачка ковбасок лежала на столі, поруч обголений шматок хліба. Сковорода була пригоріла, а її поверхню хтось цікаво досліджував виделкою. Раковина повна брудного посуду, а на підлозі пляма солодкого напою. У квартирі смерділо цигарками.
Ого, це щось новеньке. Марічка собі такого ніколи не дозволяла.
Оксана відчинила двері до кімнати доньки. Молоді пили вино і курили.
Марічко, йди й прибери кухню. Завтра купиш нову сковороду, сказала мати і пішла до себе, не зачинивши дверей.
Марічка схопилася і кинулася за нею.
А чому ми маємо прибирати? І звідки я візьму гроші на сковороду? Я не працюю, вчуся. Тобі шкода посуду?
Марічко, ти знаєш правила цього дому: поїв прибери, щось зламав купи нове. Кожен сам за себе відповідає. І так, мені шкода сковороди вона коштує, а тепер безнадійно зіпсована.
Ти не хочеш, щоб ми тут жили, викрикнула донька.
Ні, спокійно відповіла Оксана.
Вона найменше хотіла зараз сваритися з донькою, і ще ніколи раніше не помічала в ній такої нахабності.
Але це ж моя частка.
Ні, квартира моя повністю. Я на неї заробила. Ти лише прописана. Не вирішуй проблем за мій рахунок. Якщо хочете жити тут дотримуйтесь правил, спокійно пояснила Оксана.
Все життя жила за твоїми правилами. Я заміжня, і тепер ти не маєш мені казати, що робити, захлипала Марічка. І взагалі, ти
