Ірина була нещасною дитиною скільки себе пам’ятає. Коли батько їх покинув, мати звинувачувала у всьому Ірину. Хоча дівчині було всього шість років на той час. Через деякий час мама знайшла нового чоловіка в якого також була донька. Навіть після цього мама не відносилася до неї як належить відноситися матері до доньки. Вітчим теж чомусь незлюбив дівчину. Тому Ірина відчувала себе в цій родині геть чужою і непотрібною. Після дев’ятого класу дівчина вступила до місцевого коледжу і була дуже щасливою, оскільки завела нових друзів і знайомих, які були розрадою від родинних відносин. Там вона і зустріла Миколу. Микола навчався на курс старше, познайомила їх спільна знайома. Микола був дуже гарним хлопцем. Але бути разом їм не судилося. Ірина любила Миколу, ці почуття були взаємними. Микола навіть планував одружитися на цій кароокій дівчині. Вони планували спільне майбутнє.
Одного разу коли Ірина повернулася додому від Миколи, в дома чекав сюрприз. На кухні сидів Василь і батьки. Василь – це син знайомого вітчима, батьки хлопця були досить заможними людьми, мали власний бізнес. «Ірино, присядь є до тебе розмова». Як виявилося хлопець прийшов свататися, батьки давно вирішили, що вони з Василем одружаться та об’єднають родини. Ірина сиділа наче статуя не знаючи що їй робити й говорити. Всі її плани на майбутнє щастя з Миколою сипалися наче пісок через сито. «Я не вийду за нього, я кохаю іншого» – тихо під ніс пробубніла дівчина, голова була низько опущена. Так вона просиділа весь вечір, поки хлопець не пішов. «І це твоя подяка!? Невдячна дитина! Ти вийдеш за Василя і все. Годі сидіти на моїй шиї!» – по щоках Ірини котилися сльози вона зрозуміла, що щастя з Миколою їй не бачити. Мати була дуже розлючена і дівчина зрозуміла, що подружнього життя їй не оминути з цим хлопцем. Через три місяці Ірина вийшла заміж за Василя. В них народилося двоє дітей. Але весь цей час Ірина була нещасна в шлюбі. Вона так і не змогла сказати Миколові, правду. Вона весь час згадувала своє перше кохання.
Цього року двадцять п’ять років після закінчення коледжу кругла дата. Ірина вирішила все ж прийти на зустріч. Їй так хотілося побачити Миколу, вона надіялася, що він буде на святі. Біля дверей стояв красивий сивоволосий чоловік. Ірина відразу впізнала Миколу. Вона не знала, що сказати. Кілька годин вони були разом з друзями, веселилися. «А ти змінилася, особливо твої очі» – прошепотів на вухо Микола. Ірина зрозуміла, що за всі ці роки вона так і не розлюбила того єдиного. Тоді в той вечір, багато років тому, батьки зламали щонайменше дві долі. Iрина так і не пробачила матері це.
В той день Микола зізнався, що не зміг забути Ірину, не зміг простити зраду. «Чому ти вибрала його?». Ірина просто не знала, що відповісти для нього. В неї просто боліла душа, і стало так гірко за свою долю, а по щоках покотилися сльози. Микола наблизився до Ірини і міцно, міцно її обійняв.
