Чоловіки та жінки, що вступають у шлюб, де вже є діти й починають їх виховувати завжди залишатимуться для мене загадкою. Невже вони дійсно думають, що роблять щось правильне та корисне?
Подивимось правді у вічі. Діти будуть завжди пам’ятати тільки своїх рідних батьків, що подарувати їм турботу та любов, а про чужих навіть не згадають. Тепер щось схоже відбувається з моєю родиною, бо й мій син вирішив, що він повинен виховувати сина своєї дружини.
Я довго намагалась пояснити синові, що дружині вигідно, щоб він виховував її сина, адже він полюбить його та буде забезпечувати їх. Коли я зрозуміла, що це не дієвий спосіб, бо син постійно повторював, що вони стали рідними один для одного, тоді я почала просити, щоб вони подумали про народження другої дитини, яка була б йому рідною.
Коли мій син і на це не зреагував, тоді я почала думати, що можливо я стара і нічого не розумію у житті, тому звернулась за порадами до своїх подруг, що також багато чого бачили у житті й багато пережили.
Подруги повністю підтримали мене, що не має сенсу виховувати чужу дитину, бо вдячності ти все одно не отримаєш, а от їхні діти обрали сторону мого сина. Невже це та сама різниця між нашими поколіннями? І якщо дійсно сучасне покоління так пропагує безбатьківщину, то я навіть не хочу думати про те, що чекає на моїх внуків.
Ні, ну ви тільки уявіть, що тоді творитиметься у світі! Жінка буде народжувати дітей й буде переконана, що з такою ношею її хтось підбере. Отак і будуть жити, думаючи не головою, а всім іншим.
От згадую свою молодість і скажу вам чесно, що ніколи б не могла подумати, що булу комусь з сином потрібна, окрім свого чоловіка. А якби й виявилась потрібна, то це якась дивина! Бо навряд чи знайшовся б чоловік, який по власному бажанню, виховував би чужу дитину.
Все ж, я переконана й щиро вірю у те, що мій хлопчик зрозуміє, яку помилку зробив та розстанеться з тією жінкою. Можливо, для вас звучатиме дивно, що я бажаю своєму синові розлуки з коханою жінкою, але я переконана, що таким чином він зуміє знайти більше щастя, а не виховувати чужих невдячних дітей.
Звичайно, тут є і моя провина, адже саме я не показала щось чи не договорила, щоб він зумів зрозуміти, як влаштовано подружнє життя. Просто так я все одно все не залишу, бо хочу, щоб мій рід продовжував прямий спадкоємець, а не чужа дитина!
Що ви думаєте про такі слова жінки?
