І тут я вже не витримала й вирішила сказати чоловікам, щоб вони звернули увагу на цю вагітну дівчину та щоб один з них поступився їй місце

Нещодавно я їхала стомлена з роботи на автобусі ввечері, і звісно, що у час пік, весь автобус був забитий людьми й дуже багато їхало стоячі.

Я зайшла до цього автобусу з великими пакунками їжі та різних моїх особистих речей. Звісно, що мої пакети були дуже важкі, але, якщо чесно, то я й не сподівалася на те, що мені хтось поступитися місцем. Я звикла до такого ставлення людей, але поруч зі мною їхала вагітна дівчина. Вона також стояла, і сісти їй ніхто не дав. Зі сторони було видно, що їй було тяжко стояти, адже вона була вже на останніх місяцях вагітності, коли вже живіт дуже великий.

І я все більше і більше дивувалася ставленню та повагою людей до вагітних, дітей та похилих людей, особливо в ті моменти, коли половину сидінь автобуса займали або молоді хлопці, або чоловіки, яким не тяжко було б постояти. І тут я вже не витримала й вирішила сказати чоловікам, щоб вони звернули увагу на цю вагітну дівчину та щоб один з них поступився їй місце. Я на весь автобус звернулася до чоловіків та сказала, щоб вони повелися ввічливо та запропонували дівчині своє місце.

Але, на мій подив та жаль, ці чоловіки навіть і не підняли на мене очі та удали, що не чують мене. Мені від цього стало ще гірше на душі. Адже тих чоловіків так виховали їхні батьки. Вони не навчили їх поважати інших людей. Напевне ростили егоїстами. Ось у мене росте також двоє синочків. І попри малий вік, мої діти завжди знають, що потрібно допомагати старшим та тим людям, які цього потребують.

Оцініть статтю
Дюшес
І тут я вже не витримала й вирішила сказати чоловікам, щоб вони звернули увагу на цю вагітну дівчину та щоб один з них поступився їй місце