Єдина і правильна відповідь
Ганна Семенівна була жінкою суворою та несхитною. Життя не дарувало їй поблажок довелося пройти через важкі випробування та втрати найближчих. Тепер, у свої сорок девять, вона опікувалася безпритульними тваринами.
Про смерть матері їй повідомили на роботі. Дзвонила сусідка, яку Ганна сама просила наглядати за літньою жінкою.
“Ганнусю, твоєї мами більше нема Лягла відпочити після обіду й не прокинулась. Я вже викликала швидку”, ридаючи, розповіла сусідка.
Лиха пруть парою
Поховавши матір, Ганна довго не могла звикнути, що більше не почує її голосу. Кожного вечора вона мимоволі брала телефон, щоб подзвонити, а у вихідні їхала до неї трамваєм всього чотири зупинки. У матері була двокімнатна квартира; батько пішов із сімї, коли Ганні виповнилося вісім.
Згодом біль притупився, квартиру переоформили. За життя мати любила проводити літо на дачі, копатися на городі. Тому, коли Ганна з чоловіком та сином приїжджали туди, вона могла справді відпочити городом завідувала бабуся.
Минуло два роки після смерті матері, коли на Ганну обрушилося нове лихо. Одного вечора невідомий номер повідомив:
“Ви Ганна Семенівна? Приїжджайте на впізнання. Сталася аварія, у машині були документи вашого чоловіка”.
Як вона пережила загибель сина та чоловіка навіть собі пояснити не могла. Світ злився у сіру пляму. Вона забула, що таке усмішка, а думки були лише про них. Ніби вони просто відїхали й ось-ось повернуться. Спочатку саме так і жила.
“Господи, допоможи пережити це Як далі жити, коли втрачено всіх рідних? На що мені тепер сподіватися?” благала вона в церкві, вдивляючись у лики на іконостасі. Життя здавалося чорною безоднею.
Та одного разу, прокинувшись серед ночі, вона відчула потрібно створити притулок для бездомних тварин.
“Бачу їх на вулиці, годую, коли можу, але цього замало. Потрібен справжній дім, де вони отримають тепло та турботу. Мій чоловік і син теж любили звірят”, подумала вона.
Щоб збудувати притулок, Ганна продала матерчину квартиру. Шукала спонсорів, обїздила чимало установ, щоб отримати дозвіл на будівництво за містом. Вперта по характеру, вона знайшла у цій справі порятунок від самотності. Клопоти захлинули її так, поступово, вона оживала.
Згодом Ганна Семенівна очолила притулок. Знайшлися однодумці, а вольєр
