Бабуся Віра раділа з того, що виділила онукові ту половину ділянки, де містилася хата. Молода сім’я з задоволенням облаштовувала власне нове помешкання. Ігор відчував себе повноцінним господарем в цій хаті, хоча гроші на облаштування хати дала йому дружина. Ігор гордився собою, а Олі доводилося буквально вимолювати гроші собі навіть на найменші дрібниці
Оля проживала з матір’ю в тісній однокімнатній квартирі. У дорослому віці дівчина почала непогано заробляти і збирати гроші на придбання власного житла. Мама поїхала в село, де жила в старій хатинці своїх батьків. З віком їй все більше хотілося жити на природі. У неї визріла ідея – продати квартиру, про що повідомила доньці. У неї визрів план – збудувати власний будинок в селі. На той період Оля накопичила не так і багато – всього лиш сто десять тисяч.
Проте життя брало своє. Вона познайомилася і подружилася з хорошим Ігорем. Дівчина закохалася і вони почали зустрічатися.
На цей час Ігор винаймав квартиру. Він не мав власного помешкання. Робота у нього була непогана, але дохід не був стабільним. Однак Оля не звертала на це уваги. У неї не було меркантильності.
Проте одного разу мама повідомила, що у неї є покупець на квартиру. Вона дала доньці місяць часу, щоб вона веселилася з квартири. Мама навіть не запитала, куди Оля має виселятися. Можливо, мама вважала, що дочка у своїх 20 років сама повинна давати собі раду.
Так Оля переїхала жити до Ігоря. Вона була хорошою господинею, чистюлею і веселою дівчиною. Тож у квартирі одразу запанували затишок і гармонія. На столі завжди парувало щось смачненьке.
Так Оля почала жити в цивільному шлюбі. Штамп у паспорті не хвилював дівчину. Правда, накопичувати гроші Олі тепер чомусь не складалося. Ігореві не завжди вдавалося нормально заробляти, тому часто Оля виймала гроші з накопиченої суми.
До розписки у молодих людей дійшло лиш тоді, коли вони зрозуміли, що Оля скоро стане мамою. Через фінансові нестатки довелося переїхати жити до свекрухи, яка мешкала за 25 кілометрів від міста.
Між Олею і матір’ю Ігоря часто виникали непорозуміння з різних причин. Ігор на це все дивився крізь пальці. Йому було важливо, щоб його ніхто не рухав. Часом, правда, пригортав молоду дружину, заспокоюючи, що вони в майбутньому придбають власне житло і все налагодиться.
Незадовго у них народився синочок. Молода сім’я вирішили переїхати в невелику хатинку, до бабусі в село. Бабуся жила в поруч в іншому будинку. Усе, що заощадила Оля, пішло на переїзд і мінімальну закупівлю того, що потрібно було на новому місці.
Бабуся була тільки рада, вона виділила онукові ту половину ділянки, де містилася хатинка. Молода пара з задоволенням облаштовувала нове помешкання. Ігор відчував себе справжнім господарем в новому помешканні, а також главою сім’ї.
Так сталося, що після народження первістка Оля завагітніла вдруге. За дев’ять місяців у них народилася крихітка дочка. На той час вони все таки добудовували будинок у бабусі на обійсті.
Але стосунки щороку чомусь не ставали кращими. Ігоря охопила гординя. Він поводився надто пихато навіть щодо власної дружини. Олі доводилося буквально вимолювати у нього гроші навіть на найнеобхідніші речі. Наприклад, білизну. На дітей, правда, виділяв певну суму. А для Олі чомусь скупився у всьому. Ледь до рота не заглядав. Їй соромно було зізнатися, що навіть дитячу допомогу Ігор оформив на себе. Оля залишалася без копійки.
Оскільки Оля вчителем англійської мови, то вирішила заробляти гроші викладанням додаткових уроків для дітей. Але цих грошей вистачало лиш на дріб’язок, який доводилося купувати щодня. Ігор часом з пересердя казав, що якщо вона потребує грошей,хай іде працює. «А куди ж дітей подіти? Хто за ними доглядатиме?» – обурювалася Оля перед чоловіком.
Такі сцени вели до непорозумінь у сім’ї. Через рік дітей вдалося влаштувати у садочок і Оля пішла на роботу. Однак це лише загострило стосунки в родині. Чоловік засипав її горою претензій, які Оля не могла вирішити.
Їй Ігор дорікав, що вона безвідповідальна жінка, що їхні діти недоглянуті. Будинок також занедбаний, оскільки у неї постійно не вистачає часу. Дійшло до того, що Ігор наполіг на тому, щоб вона звільнилася з роботи і зайнялася все-таки дітьми і господарством. А ті копійки, які вона заробляє, не роблять погоди у їхньому бюджеті. Він навіть поклявся, що сам віддаватиме їй вісім тисяч, лиш би було затишно вдома.
Ігор настільки був у цьому наполегливим, що жінка звільнилася з роботи і, закасавши рукави, почала займатися хатніми справами і вихованням дітей. Однак до місяця часу Ігор забув за власну обіцянку.
Оля не раз жаліла, що власне життя пов’язала з Ігорем. З ним у сімейному житті вона не відчувала себе щасливою. Вона втратила роботу, втратила можливість бути вільною. Адже у неї була мрія – збудувати власний будинок, де б вона не почувала себе залежною.
