Ігорчик у дванадцять років доглядає свою сестричку і маму, що заглядає в келих

Протягом тривалого часу працюю психологом. В основному займаюся «важкими» дітьми. Співпрацюю з школами-інтернатами. Опісля ці діти стають моїми клієнтами.

Так познайомився з хлопчиком на ім’я Ігор.

Хлопчик привабив мене добротою і відповідальністю. Це мене розчулило. І я вирішив з цією дитиною познайомитися ближче.

Живе Ігор з сестричкою Анею і мамою, яка любить заглядати в келих. Тато їх покинув ще  до його народження. Ігорю зараз дванадцять, але він напрочуд вихований, розумний і добрий. Він по суті виняток з правила. Адже мама не дуже дбає про дітей. І її поведінка не гідна наслідування. Проте в малому проглядаються шляхетні риси. Найважливішим в тій історії є те, що важке життя, напів голодне дитинство, жорстокість не вбили в дитині людяності.

Батько зовсім не цікавиться, як живе його син. Він платить аліменти і вважає, що цього достатньо. Матір спочатку намагалася знайти роботу. Але завагітніла вдруге. З того часу почала випивати.

Хлопець росте справжнім чоловіком. По суті порядок і харчування сім’ї лежить на цьому дванадцятирічному хлопцеві. Йому якось вдалося знайти собі нехитру роботу – розносити рекламні листівки по під’їздах. Для малого це зовсім неважко, а копійка на хліб і масло є. На його утриманні перебуває сестра Аня.

Після знайомства з Ігорем, я часто заглядаю до нього додому. Малий у хаті тримає порядок. Ще й сестру вчить, якій лишень 8 рочків.

Незважаючи на те, що мама його випиває, Ігор до неї ставиться з повагою і любов’ю. Часто ділиться з нею власним шматком хліба. Адже вона його привела на світ, так пояснює мені власне ставлення до матері. Хлопець береже її як може. Нещодавно не впустив у хату працівників соціальної служби. Він розуміє, що завдяки ним може позбутися мами назавжди.

Спостерігаючи за Ігорем, я зрозуміла, що не все залежить від виховання. Батьки передовсім повинні виховувати себе, а потім власним прикладом показувати дітям, яким потрібно бути, як поступати в певних ситуаціях.

Ігор – просто золота дитина. Він ніколи не дорікне мамі, що вона не купила йому телефон чи морозиво.

Цей хлопчик в таких важких умовах життя не втратив основного – любові до світу і людей. Я вірю, що в нього все складеться добре.

Оцініть статтю
Дюшес
Ігорчик у дванадцять років доглядає свою сестричку і маму, що заглядає в келих
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.