Ігорчик у дванадцять років доглядає свою сестричку і маму, що заглядає в келих

Протягом тривалого часу працюю психологом. В основному займаюся «важкими» дітьми. Співпрацюю з школами-інтернатами. Опісля ці діти стають моїми клієнтами.

Так познайомився з хлопчиком на ім’я Ігор.

Хлопчик привабив мене добротою і відповідальністю. Це мене розчулило. І я вирішив з цією дитиною познайомитися ближче.

Живе Ігор з сестричкою Анею і мамою, яка любить заглядати в келих. Тато їх покинув ще  до його народження. Ігорю зараз дванадцять, але він напрочуд вихований, розумний і добрий. Він по суті виняток з правила. Адже мама не дуже дбає про дітей. І її поведінка не гідна наслідування. Проте в малому проглядаються шляхетні риси. Найважливішим в тій історії є те, що важке життя, напів голодне дитинство, жорстокість не вбили в дитині людяності.

Батько зовсім не цікавиться, як живе його син. Він платить аліменти і вважає, що цього достатньо. Матір спочатку намагалася знайти роботу. Але завагітніла вдруге. З того часу почала випивати.

Хлопець росте справжнім чоловіком. По суті порядок і харчування сім’ї лежить на цьому дванадцятирічному хлопцеві. Йому якось вдалося знайти собі нехитру роботу – розносити рекламні листівки по під’їздах. Для малого це зовсім неважко, а копійка на хліб і масло є. На його утриманні перебуває сестра Аня.

Після знайомства з Ігорем, я часто заглядаю до нього додому. Малий у хаті тримає порядок. Ще й сестру вчить, якій лишень 8 рочків.

Незважаючи на те, що мама його випиває, Ігор до неї ставиться з повагою і любов’ю. Часто ділиться з нею власним шматком хліба. Адже вона його привела на світ, так пояснює мені власне ставлення до матері. Хлопець береже її як може. Нещодавно не впустив у хату працівників соціальної служби. Він розуміє, що завдяки ним може позбутися мами назавжди.

Спостерігаючи за Ігорем, я зрозуміла, що не все залежить від виховання. Батьки передовсім повинні виховувати себе, а потім власним прикладом показувати дітям, яким потрібно бути, як поступати в певних ситуаціях.

Ігор – просто золота дитина. Він ніколи не дорікне мамі, що вона не купила йому телефон чи морозиво.

Цей хлопчик в таких важких умовах життя не втратив основного – любові до світу і людей. Я вірю, що в нього все складеться добре.

Оцініть статтю
Дюшес
Ігорчик у дванадцять років доглядає свою сестричку і маму, що заглядає в келих