Віка з дитинства не знала батька. Її виховувала й підтримувала лише матір. Тато пішов від мами як тільки дізнався, що вона вагітна. Його вчинок жінку не злякав й вона твердо вирішила, що дасть своїй донечці прекрасне життя й майбутнє.
Інна Сергіївна була гордою й сильною жінкою. З молоду вона звикла розв’язувати свої проблеми самостійно без сторонньої допомоги. Від батьків вона успадкувала сімейний бізнес, яким вміло керувала й розпоряджалася. Завдяки своїм лідерським якостям їй вдалося не лише примножити дохід, але й розширити філіали й залучити інвесторів. Частенько вона пояснювала свій успіх словами «Не везе в коханні, повезе в бізнесі».
Донька з народження виховувалася такою ж сильною й впевненою в собі. Саме такою має бути дитина успішної жінки. Інна спостерігала й щиро раділа, що буде кому передати свої справи – підростає її радість, надія та опора. Все так й склалося.
Віка швидко увійшла в ази бізнесу й стала правою рукою матері.
Інна Сергіївна не втомлювалася вихваляти свою дівчинку, але було питання, яке жінку непокоїло. Віка не хотіла ні з ким зустрічатися й не підпускала до себе чоловіків. Інна звинувачувала себе в такому ставленні доньки до протилежної статті, адже сама подавала їй приклад. Та все ж 30 років це вагома дата й варто задуматися про своє майбутнє. Мамі дуже не хотілося, щоб її дитина пізнала жіноче щастя.
Усі хвилювання Інни Сергіївни розвіялися, коли Віка зізналася, що має хлопця з яким хотіла б пов’язати своє життя. Щастю жінки не було меж. Нарешті вона зможе повністю передати керування бізнесом доньці й зятю, а сама піде на заслужений відпочинок очікувати на онуків.
Усі мрії успішної леді розвіялися, коли дочка зізналася, що її обранець уже був одружений, має дитину від першого шлюбу й отримує мінімалку.
Інна Сергіївна була категорично проти такого вибору доньки й обізвала її хлопця альфонсом, якого цікавлять лише гроші її сім’ї. «Він тобі нерівня» – злісно вигукнула матір й заборонила доньці зустрічатися з Михайлом.
Віка любила маму й була вдячна їй за все, що мала, але не збиралася відмовлятися від свого кохання й щастя. Вона мала власну квартиру й дохід, тому питання з житлом не виникало. Для себе вона вже давно все вирішила. Думка матері для неї важлива, але вона вже в змозі самостійно приймати рішення та обирати з ким прожити життя. Питання не в грошах, а в її особистому щасті.
Інна Сергіївна теж була сама не своя від тих проблем, що на неї звалилися. Ну як могла її успішна, красива, вишукана донька до якої сваталися надзвичайно заможні й престижні кавалери обрати собі в супутники якогось роботягу з робітничого класу. Вона не дозволить цьому чоловікові зруйнувати майбутнє Віки. За своє життя, заради бізнесу, вона не раз купувала людей, тому зробить це ще раз. Кожен має ціну, треба лише дізнатися, скільки коштуватиме цей чолов’яга.
Інна впевнено постукала у двері малесенької квартирки в якомусь непримітному районі. Двері відчинив високий красивий чоловік й одразу запросив її зайти всередину. Не встигла вона відкрити рота, як її відвели на кухню пити чай. За столом сиділа маленька дівчинка, яка цілеспрямовано намагалася виліпити пряник. Побачивши незнайому жінку, маленька привіталася й радісно посміхнулася. Інна не очікувала на таку реакцію від незнайомої дитини, тож усміхнулася у відповідь.
З її голови геть вилетіли усі ті слова, що вона мала сказати цьому чоловіку. Вся її увага була прикута до цієї милої усміхненої дитини. Раптом у неї виникло нестримне бажання допомогти дівчинці наробити домашнього печива. Вона закотила рукава своєї дорогої розкішної блузи й сіла до столу робити печиво, поки батько робив чай.
Коли всі сіли до столу смакувати домашнім печивом від злості Вікиної мами не залишилося й сліду. Розмова склалася приємно й легко. Міша виявився дуже приємним чоловіком. Вона покинула їх дім уже коли надворі вечоріло.
Повернувшись додому, біля дверей були складені валізи. Віка збиралася покинути дім матері й поїхати жити до Михайла.
-Донечко, я рідко визнаю свої помилки, але сьогодні зроблю це. Міша прекрасний чоловік, який буде піклуватися й любити тебе. Нехай з донькою переїжджають жити до нас.
Через місяць усі рідні й близькі гуляли на весіллі. Михайло з донькою переїхали жити в будинок Інни Сергіївни. Жінка передала всі свої справи зятю, а вільний час проводила з онучкою, яку полюбила як рідну.
Тепер для реалізованої й успішної жінки не було слова приємнішого від слова «бабуся» з уст цієї милої дитини.
