Бог подарував мені дуже хорошу дружину. Ірина була дуже скромною та доброю. Я ніколи не бачив, щоб вона відмовила комусь в допомозі.
Ірина рано стала сиротою, її виховували дідусь та бабуся. Вони віддавали їй усю свою любов та навчили її бути дуже вихованою та щирою людиною. Все це завдяки хорошому прикладу, який вони їй подавали. Я жодного разу не чув від неї лихого слова та не бачив, щоб вона вчинила якусь підлість комусь.
Ми дуже довго прожили разом.
Ми з дружиною одружилися, коли їй виповнилося 18 років, мені тоді був 21 рік, я щойно закінчив університет та влаштувався на свою першу роботу.
Відразу після одруження ми стали планувати народження дитини, але Ірина ніяк не могла завагітніти. Ми не засмучувалися та продовжували спроби знову і знову. Через шість років Ірина нарешті завагітніла та ми були дуже щасливі, однак нам не судилося стати батьками, бо Ірина втратила дитину.
Ми дуже сумували з цього приводу та я підтримував свою дружину як тільки міг.
Пройшло ще шість років та така ж трагічна історія трапилася і з другою дитиною. На п’ятому місяці вагітності в Ірини стався викидень.
Ірина дуже переживала через ці події та впала в депресію. Я з усіх сил намагався повернути її до нормального життя та марно. Ми їздили в гори, в санаторій, багато подорожували. Нарешті я вмовив дружину завести собаку, щоб їй було про кого піклуватися. Ірина сказала, що подумає.
Про дітей у нашому домі ніхто не говорив, я заборонив друзям та родичам навіть натякати на цю тему. Ірина дуже боялася завагітніти, щоб подібна ситуація не повторилася ще раз.
Час найкращий лікар та згодом дружина погодилася завести собачку. Поява в нашому домі чотирилапого друга поступово повернула її до життя.
Коли Ірина остаточно прийшла в себе, ми знову заговорили про дітей. Однак потрібно було стати батьками так, щоб уникнути повторення попередніх трагічних подій. Ми довго радилися з дружиною та вирішили взяти дитину з дитячого будинку.
Знаючи нашу ситуацію, ніхто з друзів та знайомих не став нас відмовляти від цього. Коли настав час їхати в цей заклад, ми взяли з собою нашого чотирилапого друга.
Ми хотіли, щоб ця дитина була вже більш доросла та нам приглянулася одна дівчинка, якій було 6 років. Ірина сказала, що та дівчинка дуже схожа на бабусю моєї дружини. Згодом з’ясувалося, що й звати її так само. Наш песик Джек відразу її полюбив. Так ми нарешті стали батьками.
