Все своє життя Ірина була за чоловіком як за кам’яною стіною, сім’ю забезпечував саме він. Жінка практично ніколи не працювала. Коли народилися діти вона так і залишилася домогосподаркою, навіть коли вони вросли та стали дорослими. Чоловіка Ірини не стало кілька років тому. Грошей не вистачало, а дітям потрібно було допомагати й сидіти одній в будинку вона більше не могла. В Ірини сусідка вже давно їздить в Німеччину на заробітки, привозить гарні гроші, он дітям будинок купила і ремонт зробила. Робота була не важкою, але роки вже не молоді, здоров’я вже не те. Вона працювала на заводі по упаковуванні речей, потрібно було перекладати та фасувати речі. Було не важко, але робота стояча, тому вісім годин давалися для неї важко. Спочатку дуже боліла спина та ноги, але згодом вже і звиклося.
Працювати потрібно було, щоб допомогти дітям. Старша донька вирішила зіграти весілля, тому потрібно було дітям допомогти з житлом. Ірина старалася, як могла, щоб допомогти молодій родині. Так пройшло два роки. А потім і син повідомив, що хоче женитися. І синові потрібно було допомогти з житлом. Жінка важко працювала, щоб купити синові житло, практично нічого для себе не відкладала. За весь час вона ні разу не була вдома. Навіть на свято не змогла приїхати, лише по телефону привітала молодих. Жінка сумувала за дітьми, хотіла їх побачити, хотіла вже додому, а рідну землю.
Цього року для жінки виповняється 50 років, вона планувала на кінець приїхати додому за стільки часу і відсвяткувати цю дату в кругу дітей та познайомитися з невісткою та зятем. Для дітей жінка поки нічого не говорила, бо ще точно не знала чи вийде в неї взяти квитки та чи відпустять з роботи. Повідомила вона перед самим виїздом, але діти сказали що не зможуть її зустріти, оскільки їдуть відпочивати з друзями. Так гірко для жінки ще ніколи не було. Невже для дітей важливіший їхній відпочинок ніж матір? Їй було дуже прикро за себе, адже вона сказала, що сумки важкі й на вулиці було не літо, як вона сама добореться? Гостинців накупила всяких різних, подарунків. Для дітей же. Але здається вони для них не були настільки важливі, як і сама жінка.
Ірина все ж надіялася, що діти передумають і зустрінуть її, але ні – квартира зустріла її пустими стінами. Зараз тут живе син з невісткою, оскільки їхня квартира була ще не готова. Лише на наступний рік мали заїжджати. Свято Ірина провила одна, діти вранці зателефонували та привітали зі святом. «Мамо, ви відпочивайте, а ми через три дні приїдемо торт привеземо і відсвяткуємо» – жінка просто подякувала і поклала слухавку. Вона твердо для себе вирішила, що більше не поїде назад, діти вже дорослі нехай самі заробляють собі на життя, а вона знайде для себе тут на рідній землі роботу. Квартира в неї своя є, якось проживе на зарплату. Якщо дітям важливіший відпочинок, а не рідна матір, то нехай самі їдуть на заробітки та працюють.
