Історія одного друга: Весілля за коханням
Одного гарного дня мій друг вирішив одружитися. Звичайно, за кохання. Наречена була гарною, розумною та самостійною. Працювала бухгалтеркою у великій компанії і заробляла добре.
Іван, мій друг, теж не хотів відставати від дружини в заробітку. Брав додаткові роботи і трудився до пізньої ночі, щоб швидше виплатити кредит за квартиру.
Їхнє житло купили одразу. Вони зібрали гроші, взяли позику, а родичі теж допомогли. Зробили євроремонт і гарно все облаштували. Як то кажуть, живи й радій.
Але щастя не приходило. Дружина не встигала з домашніми справами. То підлогу не вимиє, то пил не протре, то вечерю не встигне приготувати. Казала, що дуже втомлюється на роботі і приходить пізно. Але й Іван не ледарював він також працював до ночі.
Так і почалися суперечки про те, хто більше робить вдома. Перші півроку пройшли в щоденних битвах у квартирі, де скрізь валявся одяг, а в мийці стояла гора брудного посуду. Але ніхто з них не зізнавався родичам у причині сварок. Обоє соромилися.
Якось Іван поїхав на рибалку з тестем. Вони обидва були завзятими рибалками, тому добре ладнали. Вночі біля багаття, з келихом вина в руках, Іван виговорився тестеві, взявши з нього слово нікому не розповідати, особливо тещі.
Тесть пообіцяв зберегти таємницю, але сказав, що в їхньому домі не буде ладу, поки вони не заведуть «охоронця хати».
«У мене є один на прикметі, сказав тесть. Як буде час, умовлю його переїхати до вас».
Іван подумав, що тесть зїхав з глузду, але вирішив мовчати.
Наступного тижня тесть прийшов до них із кошеням. Іван обурився. Навіщо? Це ж лише більше сміття! Але тесть запросив його на балкон, закурити, і нагадав про «охоронця хати». Сказав, що приніс його разом із кошеням, і тепер усе налагодиться. Лише попросив добре доглядати кішку.
Іван одразу до неї привязався. Маленька й ласкава, вона швидко визнала його господарем. Куди б він не йшов, вона бігла за ним, вимагаючи пестощів. Лише одного разу йому довелося прибрати невелику «аварію» на підлозі. Але то було лише першої ночі.
Наступного дня, коли Іван повернувся з роботи, у будинку було чисто. Ніякого розкиданого одягу, а дружина готувала смачну вечерю!
Івана це надихнуло він, нарешті, прикріпив поличку у ванній, як обіцяв уже давно.
Наступного дня, прийшовши додому, він побачив, що дружина пилососить килими. Він теж вирішив допомогти: виніс сміття і купив хліб. А в магазині ще й пляшку вина захопив. Вечеря наче святом здалася. Вони вже й забули, коли востаннє так проводили час.
Так минала цілий тиждень. Наче радість знову поселилася в цьому домі. У неділю ввечері дружина сказала Івану:
Завтра не приходь удень додому. Я вже купила пісок і облаштувала місце для кота у ванній.
Для кого?
Для твого кошеняти. Я знаю, що ти приходив удень з роботи, щоб прибирати. Але тепер не хвилюйся я сама впораюся.
Іван остовпів. Адже він не приходив удень додому! Він думав, що це дружина прибирала. Але виявилося, їй було соромно нічого не робити в чистому домі.
Він вирішив перевірити. Прикинувся, що йде на роботу, але потім повернувся і сховався, взявши з собою телефон.
Близько обіду почув, як хтось відчиняє двері ключем. Кішка побігла до входу, ніби вітаючи гостя. Потім почувся лагідний голос:
Ох, Мімі, як я сумувала! Принесла тобі молочка й смачненького. Схоже, ти вже навчилася ходити у лоток
Двері у кімнату відчинилися. На порозі стояв тесть. Він не очікував побачити Івана.
Ось хто був нашим «охоронцем хати», тесте!
Тесть збентежився:
Ну, я ж подарував вам кішку. Вирішив принаймні спочатку допомагати доглядати за нею.
А звідки в тебе ключ?
Я його тихенько взяв із твого пучка, коли ми їздили на рибалку, зробив копію. А потім повернув тобі
З тих пір минуло три роки. Іван і дружина живуть щасливо, у них уже є дитинка. І досі ніхто не знає, хто насправді був тим «охоронцем хати», що колись мешкав у їхній квартирі
