Микола Іванович був мудрим і дотепним старим. Тому ця історія про те, як він провчив аферистів.
– Добрий день!
– Добрий день, це Микола Іванович, а я з ким маю честь розмовляти?
– Я близький товариш вашої онучки. Вона сказала мені зателефонувати вам. Так склалося, що через необачність дівчина збила маленьку дитину на пішохідному переході.
– О, ні! Як так? Не можу повірити.
– Але це справді так. І зараз вона знаходиться у поліцейському відділку.
– Ой, матінко. А що ж я можу зробити?
– Так оце я вам з цього приводу і телефоную. Оля сказала, що ви зможете виручити її, якщо передасте 70 тисяч на її викуп. Не хотілося б ламати життя такій молодій людині.
– Ну тоді доведеться брати гроші, які відклав на свій похорон. А потім як діда ховати будуть? Так і як я маю ці гроші віддати і кому?
– Ви просто скажіть, де живете. Я надішлю до вас машинку і водій забере кошти, привезе прямо у відділок.
– Знаєте, отаким «водіям» я не дуже довіряю. Краще було б просто перевести гроші на якусь картку. Але у Ольги, ніби, вона заблокована.
– То давайте ви скинете на мою, а я далі сам про все потурбуюся.
– А точно передаси ці кошти? Бо я оце телевізор дивлюся, знаю, скільки зараз аферистів кругом.
– Все по-чесному буде. Побачите.
– Ну тоді давай ти мені свій номер картки надішлеш і я скажу, чи мені прийшло це повідомлення.
– Надіслав уже. Давайте бігом через додаток кошти надсилайте, не можна зволікати.
– То ти мені надішли ще коди зі зворотної сторони. Таку велику суму я не зможу скинути без них.
– Надішлю також повідомленням. Можете так не розчути.
– Оооо, бачу уже. Молодчинка ти. На все добре.
Дідусь різко обірвав розмову і посміхнувся. Черговий раз якийсь розумник хотів обманути його. Та вийшло все з точністю до навпаки. Буде хоча б чим заплатити за комунальні послуги.
Прекрасно, що аферист сам потрапив на власний гачок. Так з ними і треба.
