Іван Петрович виховував своїх дочок один. Його дружина померла, коли старшій доньці виповнилося шістнадцять років, а меншій тринадцять. Померла його Тетяна від хвороби. Пізно почали лікування. Тому шансів вижити у неї не залишилося. Після смерті дружини Іван Петрович міркував, як йому далі бути. Адже без жіночих рук тяжко. Ще і доньки якраз в такому віці, коли мама потрібна. Але дівчатка одного разу, коли зайшла мова, як далі жити, просили тата, щоб не приводив чужу жінку у квартиру.
Вони все допомагатимуть, лише щоб сторонньої людини в їхній квартирі не було. Як сказали доньки, так і зробив. Не намагався шукати собі дружину. Навчилися жити втрьох. Дівчатка дружні, по квартирі все роблять самі, готують їсти. Івану Петровичу тільки й потрібно, що заробляти гроші. Адже ростуть доньки, а разом із тим зростає попит. То телефон новий, то сукню. Гроші на дрібнички на кожен день. Але те все нічого, заробляє Іван Петрович. Головне, що в сім’ї мир і злагода.
Непомітно виросли доньки, непомітно постарів Іван Петрович. Давно вже дівчата заміжні. Троє внуків у дідуся. Старша донька живе з чоловіком і своїм сином у квартирі, яку подарували батьки зятя. Менша дочка живе на найманій квартирі й має двоє діток. Вона все тату говорить, щоб купити квартиру. Тато не проти, але він на пенсії, гроші вже не ті, що раніше. Тому з його сторони тільки поміч така, з внуками поняньчитися, чи в школу відвести та потім зустріти.
Нещодавно старша донька повідомила, що вагітна. Чекають дівчинку. Але в неї робота, яку не хоче втрачати. Тому пропонує татові бути з малою, а донька працюватиме віддалено. І вдома, і допоможе, якщо тато з чим не справиться. Так і зробили. В належний час народилася дівчинка. Іван Петрович на час допомоги переїхав жити до старшої доньки. Менша запропонувала, поки тата не буде вдома, то вони переберуться зі своєю сім’єю в татову квартиру. Не будуть витрачати гроші на найману квартиру.
Іван Петрович на все погоджувався, лише б дочкам було добре. В старшої доньки жив три роки. Коли вже мала Кариночка пішла до дитячого садочку, донька подякувала татові за турботу. Це означало, що він може переїжджати додому. Вдома від меншої дочки бачить невдоволення. За час, що тата не було вдома, вона зробила ремонт на свій смак. Наразі виходить, що для тата кімнати немає. Але ж він вдома, тому поселила його в кімнату з онуками.
Іван Петрович бачить і розуміє, що лишній, що не потрібен жодній із них. Та як же образливо. Адже все життя жив заради них, а дяка така, що недовго і на вулиці залишитися. Адже після того, як тато переїхав у свою квартиру, менша дочка постійно роздратована. Чого раніше за нею не помічалося. Постійно зривається на крик, коли бачить тата. Іван Петрович на роздоріжжі. Що йому робити? Чи може запропонувати з’їхати доньці зі своєю сім’єю. Чи самому піти, але куди? Як знайти вихід із ситуації? Можливо хто підкаже?
