Олеся й Іван одружилися зовсім молодими, коли обом виповнилося по дев’ятнадцять років. На той час мама Олесі погодилася жити на дачі літо, а діти нехай живуть у квартирі. На зиму вона приїде, та Іван планує до того часу знайти їм житло окремо. Мама Олесі ставилася до зятя дуже добре. Коли вони приїжджали на дачу, готувала багато смакоти, так що всі були задоволені. Мама Олесі тим, що діти їдять все що вона приготує, а молодята тим, що не потрібно готувати.
Ганна Василівна накладала великі сумки овочів, фруктів, щоб діти їли все свіже і корисне. Іван відчував турботу тещі, цінив її. Та в душі не міг сказати, що мама Олесі йому подобається. Вона його дратувала. Якесь несприйняття. Йому вдавалося приховувати своє роздратування, та щоб не наговорити чогось лишнього, намагався якомога менше спілкуватися з Ганною Василівною.
Олеся того не помічала, вважала, що в них все добре. І якщо мама на зиму повернеться у квартиру, то житимуть тихо, мирно. Не діставала чоловіка, щоб розшукував житло. Іван, коли їздили на дачу з дружиною, пройшовся будинком, поглянув, скільки дров є наявності. Підрахував, якщо додати, то вистачить на всю зиму. Так розповідав Ганні Василівні. Вона згідно кивала головою, але про наміри, залишитися на зиму на дачі, нічого не говорила.
Надворі рання осінь. Коли останній раз були на дачі, все прибрали, овочі, фрукти розподілили де зберігати. Іван і Олеся приїхали додому. Увечері, поки дружина ще не прийшла з роботи, Іван розмовляв зі своєю мамою. Він негарно відгукувався про тещу, розповідав, як дратує вона його. Оглянувся, Ганна Василівна стоїть у дверях із валізою. По її вигляду Іван зрозумів, що почула багато того, чого не потрібно їй чути.
Наразі Іван перед вибором, вибачатися, чи з’їхати з їхньої квартири одному. Адже Олеся також образилася на чоловіка за те, що погано говорив про її маму.
