П’ять років тому Іван Степанович похоронив дружину. Від тих пір живе один. Є в нього дочка, але після похорон мами не приїжджала жодного разу. Телефонує інколи, а приїхати часу не вистачає. А вчора з’явилася. Плаче. Іван Степанович не міг зрозуміти, що в неї сталося такого. Коли трохи заспокоїлася, розповіла.
Її син Віталій, зустрічався декілька разів із дівчиною. А на днях вона написала заяву в поліцію на нього. Звинуватила у зґвалтуванні. А її синочок там ні при чому. Вона сама погодилася. А тепер гроші вимагають велику суму. Іван Семенович розводив руками, в нього взагалі немає заощаджень. Чим може допомогти?
– Тату які заощадження? Квартиру потрібно продавати.
– Настя, а я вас не дуже потурбую? Ти подумала про це?
– Подумала, тату, подумала. Ти не до нас поїдеш. В будинок для літніх людей. Я взнавала, там добре жити. Кімната на чотирьох. Не будеш сумувати. Годують п’ять разів на день. Лікарі поруч. Що ще потрібно?
– А в мене ти не подумала запитати?
– А що тут питати. Віталіка виручати потрібно. А тобі тату добре там буде, не видумуй.
– Можливо Віталій винен, нехай спокутує провину. Навіщо відразу платити. Я згоди не давав.
– Ой, тату, яка згода? Підпишеш що я скажу. А сина мого не чіпай, він хороший. Це та пройдисвітка таке влаштувала. Їй повірили. Ще і в лікарню бігала, довідку взяла, що зґвалтував.
– Та ні, доню. Нехай спочатку поліція розбереться, хто винен, а потім платити. Знаю я свого онука. Він таке вчинити може. А квартиру продавати не смій. Згоди не дам. Свою продавати і йдіть жити на найману.
Настя довго кричала, що тато бездушний, якщо хоче посадити свого онука. І взагалі, якщо не дозволить квартиру продавати, то вона більше не прийде до нього. Навіть коли хворіти буде. Довго метушилася по квартирі, шукала приводу сваритися далі. Та Іван Семенович стояв на своєму, дозволу на продажу не чекай. Ні з чим пішла донька додому.
Іван Семенович сів знесилений. Ніколи не думав, що діждеться до такого, щоб рідна донька відправляла в будинок для літніх людей. Коли вони з дружиною втратили її. Адже зростала помічницею, розумницею. Ніколи поганим словом на батьків не обмовилася. Що трапилося з його донькою? Невже прийдеться сваритися, і не буде приходити. Та що там говорити, коли п’ять років не навідувалася.
Івану Семеновичу боляче. Він не проти продати квартиру і їхати в будинок для літніх людей. Але знає Віталіка. З дитинства ні в чому не відмовляли йому батьки. От і виріс егоїстом. Видно та дівчинка поставила його на місце, показав свою чорну душу.
