Іван радів народженню доньки. Вони завчасно знали, що буде в них донечка, Алінка. Інна після пологового довго не могла сама опікуватися дитиною. Тому Іван взяв відпустку, щоб допомагати дружині. З кожним днем все більше придивлявся до маленької донечки. Помітив, що дівчинка не схожа ні на нього, ні на Інну.
Дружина говорила, що Алінка зовсім маленька, щоб придивлятися на кого схожа. Ось підросте, потім видно буде. Та одного разу Івану приятель натякнув, що бачили його дружину з її начальником в цікавих місцях. Іван став підраховувати, і виходило, що Алінка не його донька. Не довго тримав у собі, запитав дружину, коли зраджувала?
Інна дивилася на нього широко відкритими очима. Не розуміла, про що говорить чоловік. А коли дійшов зміст, влаштувала сварку. В чому Іван ще більше переконався, що дитина не його. З кожним днем Алінка все більше стає схожою на начальника Інни. Чи так йому здавалося?
Чоловік не стерпів, запропонував зробити тест на батьківство. А Інна йому відповіла, якщо їй не вірить, то разом із тестом вона напише заяву на розлучення. Адже жити в недовірі не збирається. А виходить, що тільки так вони живуть наразі. Але для Інни важливо довіра один до одного, а не сумніви.
А Іван замислився. Якщо виявиться, що дитина не його, то зрозуміло, розлучення. А якщо його, що потім робити? Адже Інна розлучиться. Чоловік не може визначитися.
