Олексій та Катерина
Олексій ніколи не прагнув покинути своє рідне село на Тернопільщині й тікати до міста. Йому імпонувало все: простори, чиста річка Серет, поля, ліси й щирі односельчани. З юних літ він вирішив присвятити життя фермерству розводити свиней, здавати мясо, а згодом розширити справу. Мріяв вибудувати просторий будинок, машину мав правда, стареньку «Жигуль», але надійну, а гроші від продажу бабусиної хати пустив на розвиток господарства.
Затим була ще одна заповітна мрія одружитися з Катериною, зробивши її берегинею свого майбутнього дому. Вони вже зустрічались, хоча Катерина бачила, що на бізнес Олексія поки що не розвернувся; великих статків не мав, і хата лише поставала.
Катерина ж справжня красуня. Вона й не думала досягати чогось самотужки.
Для чого мені це потрібно? Усе життя будує мій чоловік, а я його прикраса, частенько говорила подругам.
Олексій, бач, хату будує, машину має, тільки треба ще трохи почекати, умовляла її подруга Марічка. Не зразу й розженеться.
А я хочу все й одразу! надувала губи Катерина. Хіба я маю чекати, доки Олекса грошей заробить? На що мені така жіноча доля…
Олексій палко кохав Катерину, хоч відчував, що її почуття не такі щирі, на які він сподівався. Вірив, з часом вона покохає й його. Так би й було, якби на село не зявився Анатолій киянин, син високопосадовця, приїхав до бабусі на літо разом з другом. Дівчат довкола сприймав з острахом, вечори в клубі здавались нудними, аж доки Катерина, мов сонце, сяйнула серед юрми.
Вона спочатку байдуже ставилась до приїжджого, але коли дізналася, що його батько відомий у Києві чиновник, тут же змінила своє ставлення. Анатолій мав досвід у стосунках: говорив гарно, залицявся майстерно, постійно дарував їй квіти такі, яких у селі не купити, замовляв доставку з Тернополя, Катерина це помітила й оцінила.
Олексій бачив, як Катерина приймає подарунки від столичного гостя.
Не бери в нього квіти, для чого ти мене злиш? дорікав він, але вона лише сміялась:
Ой, Олеже, це ж просто квіти! Що тут такого?
Навіть сам Олексій підійшов до Анатолія:
Не залицяйся до Катерини. Вона моя дівчина, я про неї думаю всерйоз.
Анатолій тільки відмахнувся, і між хлопцями спалахнула сутичка. Друзі Олексія розборонили, але відтоді між ним і Катериною пробігла чорна кицька. Вона уникала його, а він був тяжко ображений.
Катерина розуміла: Анатолій у селі гість лише на місяць, поїде й усе скінчиться.
Треба зачепити Анатолія, може й вдасться з ним виїхати до міста Довго чекати не треба! крутилось у неї в голові.
Втертись у довіру до столичного хлопця було нескладно. Одного разу, коли батьки Катерини поїхали на базар до Тернополя, вона спеціально все підлаштувала, щоб їх застали разом. Несподівано додому увійшли її батько та мати обоє були приголомшені, коли побачили доньку з Анатолієм у одній кімнаті.
Що тут коїться? суворо спитав батько.
Катерина опустила очі, Анатолій став помітно нервуватись.
Все ясно. Тепер одружуйтесь інакше будеш мати справу зі мною! сказав батько, кличучи хлопця до кімнати.
При про що там йшлося, ніхто не дізнався. Та вже наступного дня молодих відвезли подавати заяву до РАЦСу, мати почала готувати Катерину до життя в Києві. Новина облетіла все село блискавично. Олексій тяжко переживав, але на людях виду не подавав.
А Анатолій, залишившись сам, лаявся подумки:
Нащо я приїхав у це село? От, упіймався на гачок
Катерина ж мріяла про місто, щастя та красиве життя.
Я зроблю все, щоб він мене любив, дітей народжу, він ще подякує такій долі марила вона, лише побоювалась: як її приймуть у батьківському домі чоловіка?
На диво, родина Анатолія була рада: підкреслювали, що просту дівчину зі села хочуть бачити невісткою, а не вибагливу столичну панянку. Катерина одразу сподобалась матері Ганні Семенівні.
Проходь, Катрусю, не соромся. Для нас ти як рідна, усміхалась вона. Батько, Михайло Петрович, також підтримував добрий настрій.
Життя виходило пристойне: простора чотирикімнатна квартира у Києві, теплі стосунки в сімї, Катерина намагалась бути доброю господинею, а Анатолій дещо змінив своє ставлення:
Так, женихатися вона вміє але, здається, щиро вірить, що ми будемо щасливі Може й справді з неї вийде порядна дружина?
Однак Анатолій мислив про столичні розваги і дівчат, яких в нього було вдосталь. Перед весіллям Катерина ошелешила всіх за обідом:
Я чекаю дитину. У нас буде син
Ой, які добрі новини, Катрусю! Ми так давно мріяли про онуків! заплескала руками Ганна Семенівна, а Анатолій зрозумів, що відмовки про «невчасну дитину» вже не мають сенсу.
Скоро зіграли пишне весілля. Батьки подарували молодим простору квартиру під Києвом. Проте Катерина вже відчувала: чоловік зовсім не в захваті від нової ролі батька.
Коли народиться дитина, Анатолій все зрозуміє тішила себе Катерина, хоч до кінця не розуміла, що у чоловіка на серці терзає хробак.
Та одразу після весілля Анатолій вдався до гульні:
У мене робота така постійні відрядження, говорив дружині. Вона вірила, а куди ж діватись зовсім не знала, чим він займається.
Не жалілася ні батькам, ні свекрам, терпіла відсутність чоловіка, готувала смачні борщі, ловила кожну його появу у хаті. Але все більше сумувала за селом, подругами, рідними і часто, сама того не помічаючи, думала про Олексія.
Нині вона вже сумнівалася у своїх рішеннях. Коли питала Анатолія: «Ти мене любиш?», той викручувався. Ганна Семенівна теж бачила, що невістка пригнічена, і здогадувалась, у чому причина.
Народження сина принесло всім трохи радості. Навіть Анатолія щиро вразила поява малюка, але ненадовго: дитячий плач, безкінечні підгузки, недосипання почали його дратувати. Жінка, втомлена і розхвильована, вже не встигала готувати щось особливе. Анатолій все більше хотів вирватися на волю.
Він виявив, що його численні столичні подружки відвертаються від одруженого чоловіка.
Яка з нього користь одружений
Про Катерину ні з ким не говорив:
Що вона може? Без освіти, сільська. Куди я її прилаштую, як син піде до школи? Не хочу, щоб вона працювала десь прибиральницею чи на базарі. Простіше було б платити аліменти.
Була у нього постійна коханка Оксана, заможна, мала власну квартиру, і дітей не хотіла. З нею він відпочивав душею гуляли, виїжджали за місто, веселились:
Оксанко, ти б знала, як я втомився від цієї домашньої метушні! Катерина проста, село в неї крізь шкіру проглядає. Навіть як з нею показатись у місті?
Катерина ж розуміла: мрія про сильну родину виявилась облудою. Здогадувалась про іншу, бачила на чоловікові чужі парфуми, губну помаду. Анатолій постійно дратувався, ігнорував малюка, на неї міг закричати навіть замахнувся рукою.
Вона дзвонила матері, та та лаконічно сказала:
Ми тебе не змушували йти за Анатолія! Сама вибрала сама і хлебай. Надоїсть вертайся з кінцями!
Катерина відчувала себе на самісінькому дні. Якось залізла в телефон чоловіка, й відкрила переписку з Оксаною очам не повірила Звернулася до свекрухи, але та сказала:
Знай: підеш на розлучення ми тебе без дитини залишимо. У мого чоловіка звязки великі, син наш від батька отримає все, ти нічого
Син температурив від прорізання зубів, Анатолію набрид плач. Оксана писала, що чекає його, радить дати дружині з дитиною снодійне те, що дала вона, «швидко заснуть».
Коли чоловік пішов до ванної, Катерина, побачивши чергове повідомлення з такою порадою, жахнулася.
А раптом справді щось зробить?
Відразу набрала Олексія, розповіла усе:
Я підїду, відвезу вас до себе, заспокоїв він. Не бійся, сина у тебе не відберуть, це залякування. Постарайся просто вкласти малюка, зроби вигляд, що спиш, коли чоловік піде, дзвони мені я неподалік.
Катерина качала і качала сина, поклала його поруч, сама лягла і зробила вигляд, що спить. Коли чоловік пішов до Оксани, вона швидко зібрала речі, набрала Олексія і з сином у ковдрі непомітно вийшла до нього. Олексій за мить відвіз Катерину з дитиною до себе в село.
Анатолій повернувся додому наступного дня і не знайшов ані дружини, ані сина. Подзвонив матері.
Не було у нас Катерини з малим, раптом вона втекла, переймалась Ганна Семенівна. Дзвонити в поліцію?
Не треба, мамо, перебив її син. Я навіть радий, що вона пішла! Досить з мене всього.
Минув час. Катерина розлучилась із Анатолієм. Вона й Олексій побралися, поселилися у просторому будинку Олексія, чекали на поповнення у родині. Нарешті Катерина по-справжньому збагнула: її щастя поруч, у простому, без показного блиску житті, з тим, для кого вона справжня любов.
