Моя донька та її син проживають разом зі мною.
З батьком Михайлика стосунки у них не склалися уже після того, як донька дізналася про вагітність. Коли Михайлику виповниться один рік, вони розлучилися. Слава Богу, обійшлося без скандалів. Але батько Михайлика до нього не навідується, лише передає подарунки.
Вікторія дуже любить свого сина і віддає йому усю себе.
Згодом донька знайшла віддалену роботу і вони з сином стали проводити дуже багато часу разом. Вікторія займалася його виховання і виростила його дуже хорошим хлопчиком.
На перших порах Михайлик запитував про свого батька, але згодом перестав.
Нещодавно Михайлик пішов до першого класу. Від дуже чекав цього моменту та захотів якомога швидше піти в школу.
Вікторія одягнула сина та вони пішли, я приєдналася до них згодом. Раптом я помітила що доньці стало ніяково. Я запитала у неї в чому причина та Вікторія сказала, що в перший клас веде свою доньку її колишній чоловік. Добре, що вони з Михайликом у різних класах.
Ми надіялись, що Михайлик його не впізнає, але він його побачив, проте не підійшов до нього та не привітався. Повертаючись додому Михайлик запитав Вікторію:
– Мамо, чому ти сумуєш? Це все через те, що ти побачила тата?
– Так, мені було сумно через те, що він не підійшов до тебе та не привітався.
– Я не образився на нього. У мене є ти та бабуся. Можливо, його донечка навчить його бути хорошим татом. Це нічого, що у мене немає тата, зате я люблю тебе вдвічі більше, – сказав мені Михайлик
Я дуже рада, що донька попри те, що не мала чоловіка, змогла виховати такого хорошого сина.
