Сьогодні я виспався, як ніколи. Ми з Аллою давно уже забули про нормальний сон. З появою сина все стало з ніг на голову. Щоб допомогти дружині, я вставав вночі до дитини. Вдень Алла мала можливість відіспатися, а я йшов на роботу. Та робота у мене не ладилась, адже я спав на ходу. Доводилося пити багато кави, щоб бути бадьорим.
А от сьогодні вихідний та Алли з сином ніде немає. На столі біля ліжка я побачив записку від дружини. Те, що я в ній прочитав, збило мене з пантелику:
“Андрій, пробач, ми йдемо. Я вже не маю сили тебе обманювати та вважаю, що ти повинен знати правду. Матвій не твій син. Пробач, якщо зможеш”.
От тобі й на. А так добре все починалось…
Я вирішив, що повинен знайти Аллу та про все довідатись від неї. Як таке може бути, що Матвій не мій син. А чий тоді. Я поснідав, одягнувся та першим ділом пішов до батьків Алли. Вони повинні знати де їх донька та наш син.
Добре, що вони проживають в сусідньому районі нашого міста. Коли я опинився на порозі батьків Алли та розповів про все, що сталося, то вони дуже сильно здивувалися та сказали, що вони навіть уявлення не мають де можуть бути Алла та Матвій.
Я взагалі розгубився та не знав де шукати дружину та сина. Добре, що в той час до них у гості завітала сестра Алли. Ми зустрілися з Тетяною якраз в той момент, коли я вже йшов від тестя з тещею. Тетяна відвела мене убік та сказала, що Алла з Матвієм у мого брата Віктора.
Я не міг повірити у те, що тільки що почув. Подякував Тетяні та на ватяних ногах направився до брата. Сідати в такому стані за кермо було небезпечно.
Дорогою до брата я обдумував ситуацію та не міг повірити, що моя дружина зрадила мені з моїм братом. А якби Алла не зізналася, то ми так і жили б у брехні. Що я зараз скажу? Як буду себе поводити? Як надалі складеться моє життя?
Ось я уже біля його будинку. Та мені щось не хочеться туди йти. Але мені дуже хотілося розібратися в тій ситуації, тож я пішов до брата. Віктор відчинив мені двері наче знав, що я прийду. В кімнаті я побачив Аллу з Матвієм.
У мене просто відійняло мову та Віктор почав мені пояснювати ситуацію:
– Алла не зраджувала тобі.
– А звідки тоді взялася дитина? Від Святого Духа?
– Штучне запліднення. Я донор.
– Але чому?!
Віктор почав показувати мені результати обстеження, в яких було написано, що я не можу мати дітей.
– Не гнівайся на Аллу, – продовжив брат, – вона переживала, що через те, що у вас не буде дітей, сім’я розвалиться. Ми з тобою кровні родичі та вона звернулася до мене за допомогою. Батьки Алли ні про що не знали, твоя дружина розповіла лише сестрі. Ми домовилися назавжди зберегти цю таємницю, але Аллу стала мучити совість та вона тобі розповіла. Тепер не знає, як бути далі.
– Вона хоче жити з тобою?
– Ти що? Ні, звичайно. Вона кохає лише тебе та і я до неї байдужий. Допоміг вам і все, більше нічого.
В той момент у мене наче гора звалилася з пліч, я підійшов до Алли, міцно її обійняв та сказав, щоб вони з Матвієм верталися додому та попросив, щоб надалі між нами не було таємниць.
