Мене дуже розлютила поведінка мого сина. Я виштовxав його на вулицю та зачинив за ним двері. – Ні за що не хвилюйтесь, – сказав я Ользі та Софії, – ніхто вас звідси не nрожене. Немає у мене більше сина, є лише донька та онучка

Я все життя прожив в селі. Тут зустрів свою кохану, у нас народився син. На жаль, Оксани не стало, коли Мишку було 17 років. Вона не змогла побачити як він одружився та не мала можливості потішитися нашою онучкою.

У нас була літня кухня та я проживав там, щоб не заважати молодому подружжю.

Свою невістку Ольгу я прийняв наче рідну доньку. Вона не мала мами та батька та я ставився до неї з особливою турботою, а онучку Софійку просто обожнював.

Ми постійно вечеряли разом, я часто спілкувався з Софійкою та навчав її всьому, що знаю сам.

Того вечора я погано себе почував та не став вечеряти з родиною.

Раптом в мою кімнату забігла схвильована онучка та сказала, що мій син проганяє їх з Ольгою з дому, бо у нього є інша жінка та вона відтепер житиме тут.

Софійка сильно плакала та не знала що тепер буде. Їм з Ольгою не було куди йти.

Я не міг повірити у те, що чую:

– Ходімо розберемося.

Коли я зайшов у дім, то вперше побачив, як невістка плаче. У неї в руках була величезна сумка з речами, а Михайло був у їх кімнаті та наводив там свої порядки.

Я забрав з рук Ольги сумку та сказав:

– Ольго, ти нікуди не підеш, це твій дім. Тут ви житимете, а ти, сину, забирайся звідси та щоб духу твого тут не було.

– Оце вже ні, я тут народився, це мій дім. Я тут житиму разом зі своєю новою дружиною. А якщо тобі їх так шкода, то ти можеш іти разом з ними.

Мене дуже розлютила поведінка мого сина. Не так я його виховував. Я виштовхав його на вулицю та зачинив за ним двері.

– Ні за що не хвилюйтесь, – сказав я Ользі та Софії, – ніхто вас звідси не прожене. Немає у мене більше сина, є лише донька та онучка.

Син більше не намагався потрапити у мій дім. Він разом зі своєю коханкою поїхали жити до іншого села.

Деякі люди в селі мене засуджували, деякі схвалили мій вчинок. Про Михайла я більше нічого не чув та я не хотів про нього нічого знати. Як це так можна? Проганяти дружину з дитиною на вулицю лише через те, що не можеш контролювати вміст своїх штанів. Зовсім безсовісний виріс у мене син. Не розумію де я схибив.

З того часу у нас вдома панувала тиша та злагода.

Ольга більше не вийшла заміж, усе життя присвятила доньці.

Софійка росла на радість доброю та вихованою дівчинкою. Поки я був ще при здоров’ї, то допомагав їй порадами. Та ніколи не пожалів про те, що зробив вибір на користь невістки.