Я закінчувала одинадцятий клас, та дізналась, що вагітна. Мій хлопець, ясна річ, злякався. А коли ми дізнались разом на узі, що чекаємо на трійню, то впав в істерику та почав шукати варіанти, де б заробити грошей для переривання вагітності. Мене шокувала його поведінка… Розчарувала остаточно. Він не став думати, де б заробити грошенят на пологи, тримісну коляску і памперси, а для такої гидотної справи.. Я хоч сама й була ще геть дитиною, та коли ми були близькі, то розуміла наслідки, як нас можуть чекати після ночі проведеної разом. Схоже, розуміла тільки я. Хлопець тільки задовольняти свої хвилинні забаганки.
Тож, коли Ілля зник наступного дня, я ні на хвилинку не виявила здивування. Все було логічним… Ось що правда батьки були у гніві, та розшукували недо Казанову по всіх закутках міста. Вони декілька місяців зі мною не розмовляли – ображалися. Але куди вже було діватися.
Пологи мої минули досить складно. Лікарі казали, що я втрачала свідомість під час кожної потуги, тож довелося втручатись. Нічого не можу сказати з цього приводу. Тільки що відходити було дуууже важко. Хоч я й намагалась триматись в кулачку весь час, не хвилюватись, що залишилась сама із трьома дітьми, та коли прокинулась після наркозу – розплакалась. Проплакала весь день за всі місяці та за всі образи, які тримала в собі. Лікарі марно намагались заспокоїти.
Йшли роки. Батьки мої мене підтримували у всьому. Мама навіть полишила власну роботу, аби взяти на себе догляд за малюками, а я мала можливість жити як всі підлітки. Насправді не передати вдячності моїм батькам, яку я почуваю! Тільки завдяки їхній підтримці зараз я не працюю прибиральницею в торговому центрі, а в міжнародній фірмі перекладачем, та заробляю нормальні кошти.
Було якось, йду з малими по парку, а на зустріч батьки Іллі. Побачили мене з дітьми та різко повернулись – пішли в іншу сторону. А мені так смішно стало! Так противно! Навіть не віриться, що є на світі такі цинічні люди.
Нещодавно, коли із народження моїх дітей минуло дев’ятнадцять років я нарешті назбирала на власне житло! Не скажу, що спромоглась на люкс клас, а тільки комфорт, та багато хто й за життя нічого подібного не спромігся. До того ж відкрила маленький магазинчик із продуктами в нашому районі. Додатковий дохід досить непоганий, а діти допомагають за ним приглядати.
Якось, одного дня в магазин зайшов чоловік. З вигляду схожий на чоловіка, що полюбляє випивку. В ньому я розгледіла Іллю. Гадаю, він мене також впізнав. Розмова у нас не заладилась, і він пішов у власних справах. Через декілька днів повернувся – просив вибачення, хотів почати все спочатку. Ага! Знайшов дурепу! Якщо раніше в школі я й була дурною, то не зараз. Де він був, коли нам із його дітьми було погано? Тепер, коли у нас все добре вирішив повернутись? Ну-ну.
