Батьки мого коханого увесь час говорили Миколі, що я йому не пара, як показало життя, все було з точністю та навпаки.
Мені не пощастило з родичами. Батьків на стало, коли я ще була маленькою, за мною доглядали тітка та дядько, для яких я була просто зайвим ротом. Вони взяли мене лише тому, що ближчих родичів у мене не було та квартира, в якій я раніше проживала, дісталася мені у спадок. Вони її здавали квартирантам та мали додатковий дохід.
Єдиним моїм другом був Микола, ми були сусідами по під’їзду. Все своє дитинство я провела з ним, а потім він поїхав у столицю вступати до університету. Наші шляхи розійшлися. Батьки Миколи зітхнули з полегшенням від того, що ми більше не спілкуємося. Вони вважали, що я погано на нього впливаю та не дозволяли нам дружити, але Микола не слухав їх. Я не знала ні телефону, ні адреси Миколи, його батьки навідріз відмовилися повідомляти мені цю інформацію.
Проте згодом Микола сам знайшов мене в соцмережі та ми почали спілкуватися. Згодом мені виповнилося вісімнадцять років та я переїхала від тітки з дядьком у батьківську квартиру. Позаду були роки образ і нелюбові. Я почала жити самостійним життям. Вступила до університету та почала навчатися.
Незабаром повернувся Микола, його батько знайшов йому тут роботу. Першим ділом Микола прийшов до мене. На той момент ми обоє вже подорослішали, ми відновили наше живе спілкування та з часом між нами почали зароджуватися почуття.
Одного дня Микола сказав, що не може жити без мене та запропонував стати його дружиною. Я погодилась. Про це дізналися його батьки та намагалися підкупити мене, щоб я забула Миколу. Я, звичайно, не взяла гроші. Мама Миколи розповіла йому, що їй вдалося мене підкупити, коханий повірив їй. Він не чув мої доводи та поїхав з міста. Там одружився та у нього народилася дитина.
Я увесь час надіялася, що він повернеться до мене, що рано чи пізно правда стане відомою, але час йшов та нічого не змінилося. Я вирішила, що мені потрібно жити далі. Після закінчення університету я влаштувалася на роботу у школу вчителькою історії.
Потім познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Назар прийшов до нас працювати на посаду директора школи. Ми відразу один одному сподобались, але приховували це один від одного. Зав’язувати стосунки на роботі було не в моїх правилах. Але кохання взяло гору та ми почали зустрічатися. Зараз ми вже три роки як одружені, чекаємо на поповнення в сім’ї.
А нещодавно з’явився Микола. Вигляд у нього був як в побитої собаки. Він просив пробачення за те, що він тоді мені не повірив та подумав про мене погано. Сказав, що був нещасливий зі своєю колишньою дружиною Після народження дитини вона дуже різко змінилася, почала ревнувати його без приводу, виїдати мозок, Микола все частіше став заглядати у чарку через те.
Я сказала, що зовсім не тримаю на нього зла та вдячна йому за ті щасливі моменти, що ми провели разом. Тепер у мене все добре. Микола ще довго намагався усе повернути, але марно. Навіть якби раніше він приїхав та захотів все повернути не знаю чи вийшло б у нас щось, бо він уже одного разу засумнівався в моїй чесності.
