Олександр котив спереду себе візочок. Він тоскно дивився навкруги. Як добре тим діткам, яких возять мами. А його крихітки Ярослав і Яна так і не дізнаються маминої ласки. Вже місяць, як чоловік один опікується своїми новонародженими дітьми. Його кохана Оленка померла при пологах, залишивши йому двійнят. Олександр навчився справлятися, але не встигає нічого. От і сьогодні вийшов на вулицю, поглянув на себе, а в нього вся сорочка пом’ята. Прасувати не було часу.
Коли сталося таке г oре, Олександр оформив декретну відпустку на себе. Так він весь час проводить з дітьми. То добре, але незабаром гроші закінчаться зовсім, що потім робити, не відає. Наймати няню, потрібні кошти, йти заробляти, немає з ким залишити малят. Родичів немає. Вони з Оленкою зростали в дитячому будинку. Разом, скільки себе пам’ятає Олександр. Він завжди захищав маленьку тендітну Оленку.
Коли виросли, одержали однокімнатні квартири кожен. Після одруження, переселилися у квартиру Олександра, а в Оленчину поселилися квартиранти. Ось ці кошти виручають багато. Але діти ростуть, ростуть і запити. Завжди одні й ті думки крутяться в голові Олександра. Одного разу друзі підказали, що знають жінку, яка допомагає в кого маленькі діти. Оплата погодинна. Але коли терміново потрібно вийти, вона побуде і дали номер телефону.
Олександр зателефонував зовсім скоро. Йому терміново потрібно відлучитися на годину. Вона прийшла. Чоловік чекав літню жіночку, а прийшла молода красуня, немов з обкладинки журналу. Звуть її Христина. Вона вміло поводилася з малюками. Тому Олександр з легким серцем поїхав по своїх справах. Прийшлося затриматися, тому додому потрапив через три години, і не впізнав квартиру. В кімнаті чисто, з кухні чути приємні запахи. Чоловік зрозумів наскільки він голодний.
Коли сіли обідати, Христина розповіла, що в неї була родина, мама тато і маленький братик. Якого дівчина няньчила з пелюшок. Через те, що мама рано пішла працювати. Одного разу, коли Христина ночувала у бабусі, будинок їхній згорів. Нікого не спасли. Бабуся, коли про те дізналася, не винесла горя, також пішла на той світ. Христина залишилася одна. Живе у квартирі бабусі. А дітки у вас славні, добавила дівчина. І запитала, чи можна завтра прийти?
Христина приходила до Олександра кожен день. Вона допомагала йому, що згодом чоловік виявив, як скучає, коли Христини немає. Ярослав і Яна смішно тягли ручки до дівчини. Одного разу Олександр признався, що подобається йому Христина. Дівчина призналася, що з першого дня сподобався чоловік, тому і просилася приходити. Тим паче, що дітей полюбила також. Вона відчуває наскільки рідними стали для неї.
Згодом стали жити разом. Ярослав і Яна другої мами не знають, тягнуться до Христини з усією дитячою безпосередністю. Так два одиноких серця знайшли одне одного, а діти маму. Через три роки Христина з радістю повідомила, що вона при надії. Їхня сім’я поповниться на ще одного хлопчика чи дівчинку. Неважливо. Лиш щоб пологи пройшли добре. Олександр в тривозі. Не заспокоїться, поки не привезе дружину з пологового будинку.
