**Помста**
Родіон виріс тихим і розумним хлопцем. Батьки нічого не шкодували для свого єдиного сина: оплачували гуртки та секції, аби виховати всебічно розвинену людину. Він займався айкідо, грав у шахи, малював. Старшим став, захопився гітарою.
Поки однолітки запрошували дівчат у кіно, балувалися дешевим вином та цигарками, Родіон сидів у кутку, перебираючи акорди та напівголосно наспівуючи.
Батьки мріяли про успішне майбутнє сина. У маленькому райцентрі з чотирнадцятьма тисячами мешканців не було перспектив. Після школи Родіон легко вступив до університету в обласному центрі на престижний факультет інформаційних технологій.
За день до початку навчання батько відвіз сина з новеньким дорогим ноутбуком до тітки. Та рік тому овдовіла, діти вже жили окремо. У гуртожитку галасливо, багато спокус, що заважають навчанню. Мати не поїхала провожати, щоб уникнути розправих зі сльозами. Батько залишив грошей на перший час і поїхав.
Родіон вперше залишився сам. Тітка мало цікавилася його справами — лише стежила, щоб був ситий і не затримувався надто пізно.
Звільнившись від батьківської опіки, однокурсники пустилися в усі тяжкі, прогулюючи пари. Родіон тримався осторонь — друзів у нього ніколи не було. Та з першого дня його увагу прикувала Ярина, білявка з глянсовою усмішкою.
Хлопці шепотіли, що вона вступила на «чоловічий» факультет лише заради вигідного шлюбу. Навчалася Ярина погано, але викладачі рідко ставили їй незадовільно. На такі дівчата знання не потрібні — на них просто приємно дивитися, пояснювати їм матеріал, торкатися плеча, виправляючи помилки.
Але в Ярини не було відбою від шанувальників. Вона вважала Родіона ботаніком і ігнорувала. Про що з ним говорити? Про музику, шахи чи нудні алгоритми? Взагалі, він їй не підходив.
А він страждав від безвідповідної любові. Хотів бути поруч кожну хвилину — на парах, у гуртожитку. Під час чергового візиту додому Родіон заявив батькам, що хоче жити в гуртожитку. Тітка мешкає далеко, дорога забирає багато часу. Розпочався скандал — крик батька, сльози матері.
Але Родіон запевнив, що це не вплине на навчання, що йому можна довіряти. На нього й так дивляться косо — майже єдиний у групі живе не в гуртожитку. Батькам залишилося лише змиритися.
Родіон був на сьомому небі від щастя. Тепер він бачитиме Ярину не тільки на парах (до яких вона ходила рідко), а й увечері у гуртожитку. Він знаходив будь-який привід, щоб зайти до неї. Але Ярина, як і раніше, була байдужа.
Навіть у компанії вона відмовлялася танцювати з ним, тікала на балкон курити. Родіон теж почав курити, але це не наблизило його до білявої красуні ні на крок.
Справжнім випробуванням стали літні канікули, коли він два місяці не міг бачити Ярину. Сторік, мучився, відліковував дні до початку навчання. Так минув ще один рік.
Родіон вчився добре, викладачі хвалили його і пророкували велике майбутнє. Повернувшись 31 серпня в гуртожиток (вирватися від матері раніше не вдалося), він дізнався, що Ярина вийшла заміж. Ця новина позбавила його сну. Вибранець — старшокурсник-спортсмен, гордість університету.
Ярина більше не з’являлася в гуртожитку — вони з чоловіком жили в його квартирі. Родіон міг бачити її лише на парах, спостерігаючи здалеку. Одного разу перед сесією він попросив у неї конспекти.
— Запитай у когось іншого. Мені теж треба готуватися, — відмовила вона.
— Залік післязавтра, я завтра поверну. Обіцяю, — благав він, дивлячись закоханим поглядом.
Ярина подумала і віддала зошит.
Наступного дня Родіон прогуляв пари вперше за все навчання. Щоб особисто повернути зошит Ярині. Краєм вуха він чув у їдальні, як вона скаржилася подрузі, що чоловік знову поїхав на змагання. Йому заліки ставлять «автоматом».
Родіон дізнався її адресу у дівчат. Підібрав час, коли Ярина мала бути вдома, і поїхав до неї. Просто хотів побути поряд, поговорити, зізнатися у почуттях. З калатаючим серцем натиснув дзвінок — але двері відчинив її чоловік, широкоплечий качок.
— Тобі чого? — грубо запитав він.
— Конспекти… Ярин- Конспекти… Яринні, — прошепотів Родіон, проштовхуючи зошит у руки чоловіка, який непохитно стояв у дверях, закриваючи йому шлях у колишнє щастя.
