Оксана вже другий годину сиділа в черзі до баби Гафії. Ця знахарка була останньою надією для молодої жінки. Кілька років поспіль вона намагалася виносити дитину, але з незрозумілих причин їй не вдавалося.
«Навіть не знаю, що вам сказати Аналізи чудові, жодних патологій немає», розвела руками лікарка.
«Але ж мусить бути якесь пояснення! Якщо я здорова, чому не можу народити?» не розуміла дівчина.
«Не знаю. Медицина тут безсила. Спробуй до церкви сходити» тихо промовила лікарка.
Оксана й Тарас були одружені пять років. У молодої пари було все: достаток, окрема оселя, кохання й взаєморозуміння. Не вистачало лише одного дитячого сміху у просторому будинку.
Жінка й раніше підозрювала, що на них із чоловіком лежить прокляття, а після слів гінекологині лише переконалася в своїх здогадах.
«Церква це добре, але в твоєму випадку допоможе лише ворожка!» порадила подруга, передавши адрес. «Їдь, не вагайся. Чим швидше, тим краще!»
Нарешті настала Оксанина черга. Вона несміливо переступила поріг невеличкої хатини. Побачивши перед собою худувату, ладну старушку в білій хустці й вишиванці, жінка посміхнулась. Оксана ніколи раніше не зверталася до таких людей, тому уявила собі, що знахарка обовязково буде страшною з іклами й чорним котом на плечі.
Здоровенькі були, доню! Сідай онтут, біля ікони, промовила баба Гафія приємним, мяким голосом.
У мене така проблема не втримавшись, Оксана розплакалася.
Все знаю, серденько. І допоможу, чим зможу, спокійно відповіла знахарка.
Жінка слухняно сіла на мякий стілець біля великої ікони Божої Матері. Стара почала читати молитву й водити свічкою навколо Оксани. Уся процедура тривала близько двадцяти хвилин. Потім баба Гафія сіла навпроти, узявши її за руку.
Ти не зможеш народити. Потрібно відмолити прокляття, яке з дитинства на тобі, сказала вона.
Яке прокляття? Хто міг мене проклясти? Я нікому нічого поганого не робила
Ти ні. Але твоя мати взяла страшний гріх на душу, а ти за нього розплачуєшся, пояснила ворожка.
Та це ж несправедливо! Моєї матері давно немає, чому я маю відповідати за її гріхи? не вірила своїм вухам Оксана.
Такий закон Всесвіту. Ми безсилі перед ним
Ви мені допоможете? з надією запитала вона.
Ні. Я тут безсила. Якби в тебе був, наприклад, сглаз чи порча, але це ні, похитала головою знахарка. Тобі треба дізнатися, перед ким провинилася твоя мати, і спробувати спокутувати її провину. І найголовніше не забувай щиро молитися, не лише за себе, а й за своїх ворогів.
Дякую, прошепотіла Оксана.
Вона сіла в авто й подзвонила чоловікові.
Таросе? Мене сьогодні не буде. Треба терміново до тітки заїхати. Потім, коханий. Усе потім
Оксана завела машину й вирушила до села.
Оксанко! Чого без попередження? Я б баньку протопила! зраділа тітка Марія.
Я не на відпочинок, перебила її Оксана. Ти мусиш розказати мені правду. Що наробила моя мати? За що я розплачуюся?
Звідки ти взагалі таке взяла? здивувалася тітка.
Оксана розповіла про візит до ворожки й переказала весь діалог.
Хто б міг подумати Гаразд, слухай
Марія розповіла племінниці, що її мати, Ганна, була першою красунею в селі. За нею багато парубків сваталося, але вона покохала одруженого. Без жодного каяття, Ганна забрала Григорія з родини. Покинута дружина Григорія, Наталка, залишилася сама з немовлям на руках.
Бідна жінка дуже важко переживала розлучення дійшло до того, що Наталка прийшла до Ганни й, стоячи на колінах, благала повернути чоловіка. Але горда красуня прогнала нещасну й ще й насміялася з неї.
Перш ніж піти, у розпачі Наталка вигукнула страшне прокляття на Ганну та її ще ненароджених дітей
І що сталося далі? прошепотіла у жаху Оксана.
Твоя мати вийшла заміж за Григорія, потім народилася ти. Але, як тобі відомо, вони не довго прожили. Пішли один за одним Неначе прокляття Наталки спрацювало. А тепер ти не можеш завагітніти тітка розвела руками й голосно заридала.
Скажи, ця Наталка досі живе в селі? Я хочу попросити в неї прощення за мамині гріхи.
У Наталки теж не все добре Незабаром вона збожеволіла. Спочатку була спокійною, але одного разу накинулася на першого-ліпшого люди ледве відтягли її. Після цього жінку забрали до божевільні, а сина, Богдана, віддали в інтернат.
Богдан уже дорослий? Він на пару років старший за мене. Виходить, він мій брат по батькові? здогадалася Оксана.
Так. Тільки й у нього доля не склалася важко зітхнула Марія. Після інтернату хлопець повернувся додому, почав пити й бешкетувати. А потім одні
