Катя щаслива чекала чоловіка з роботи. В неї така радість. Сьогодні вона дізналася, що вагітна. Денис прийшов пізно. Побачив святково заставлений стіл. Машинально почав згадувати, яке свято він пропустив і не привітав дружину. Але все вияснилося відразу, як тільки побачив Катю. Вона тримала в руках світлину. На якій нічого не можна розібрати. Але чоловік таке вже бачив. То знімок УЗІ. Він радісно закружляв дівчину по кімнаті.
Нарешті у них буде дитина. Як же довго вони чекали на те. Нарешті. Обоє разом заговорили, потім засміялися. Якими щасливими почувалися обоє. Катя мріяла, як буде заплітати донечці коси, які красиві сукні купуватиме. Денис сміється, якщо хлопчик, то вони з ним будуть ходити на рибалку, допомагатиме в гаражі біля машини. Дружина аж образилася. Вона не хоче хлопчика, тільки дівчинку. На тому залишили цю тему, щоб не посваритися.
До самого народження дитини стать не обговорювали. Навіть на УЗІ лікар говорив, що дитина повернулася іншим боком, тому сказати точно немає можливості. В очікуванні дива, що буде дівчинка, Катя купувала речі тільки для дівчинки, червоного та рожевого кольорів. Денис посміювався з дружини, що впевнена в тому. Коли в дружини почалися перейми, Денис якраз приїхав на обід. З деяких пір він боявся дружину залишати одну на весь день.
Нарешті Катя народила. Вона лежала знесилена, коли лікар сказав:
– Вітаю у вас хлопчик, богатир.
Від несподіванки дівчина розплакалася. Вона не хоче хлопчика, як вони не розуміють. Весь час, поки лежала в пологовому, була в депресії. Не хотіла дивитися на малого, годувала через силу. Адже її мрія так і залишилася мрією. З пологового чоловік віз додому дружину в надії, що вона одумається. Добре, що на цей період взяв відпустку, допомагатиме Каті. Але й вдома дівчина незворушна. Байдуже дивиться на Артемчика, плаче він чи ні.
Денис вчасно підхоплює малого на руки та носиться з ним. Теща говорить, що в Каті затяжна депресія, потрібно потерпіти, все мине. Але ж чоловіку важко одному справлятися з усім. Постійно примушувати дружину годувати сина. Возив її до лікаря. Той також говорить, терпіння, і налагодиться. Але скільки його потрібно, того терпіння, вже місяць минає, а нічого не міняється. Як дивилася зневажливо на сина, так і дивиться.
Одного разу Денис не витримав і сказав дружині:
– Якщо тобі так ненависний наш син, то збирай речі і йди. Я сам якось справлюся.
Взяв малого на руки та пішов на подвір’я на прогулянку. Коли повернувся, Каті вдома не було. Він не чекав такого. Думав пригрозить, вона й одумається. А виявилося, що пішла. Залишився один з Артемчиком. Добре, що молочка залишила в пляшечці, є чим погодувати сина. Увечері прийшла теща. Вона знову говорила, щоб не сердився на дружину. Все мине, потрібно лише терпіння. А яке ж тут може бути терпіння, коли син страждає без мами, і йому вже потрібно виходити на роботу.
Коли залишився останній день відпустки, прийшла Катя. Вона мовчки підійшла до ліжечка, взяла Артемчика на руки, довго дивилася на нього, неначе вперше побачила. Потім прошептала:
– Прости мене синочок, прости свою маму.
Денис полегшено зітхнув. Нарешті все стало по своїх місцях. Наступного дня він спокійно пішов на роботу. До Артемчика повернулася мама. Минуло декілька років. Катя вже й не пам’ятає, як хотіла дівчинку. В неї найкращий синок на світі. Нещодавно з’ясувалося, знову чекають поповнення. Цього разу не стали гадати, хто народиться. УЗІ показало, в Артема з’явиться братик. Але Катя не переймалася. В неї гарні сини.
