Батько Катерини все життя дурив її. Правда розкрилася випадково. Та ситуація повністю змінила життя та стосунки батька і дочки.
Катя росла з твердою впевненістю, що мама її покинула. Дівчина знала татову історію на зубок. Мама злякалася відповідальності. Вона різко змінилася після пологів. Не хотіла до неї підходити. Катя не отримувала від неї уваги та турботи. Плакала в колисці, а мама сиділа на кухні чай пила. Татко бігав біля Каті зранку до ночі.
Коли Каті виповнився рік, мама покинула її. Вона зникла з життя дівчини і більше ніколи не поверталася. Татко намагався знайти дружину. Витратив купу нервів та часу. Результату не було. Мама чітко дала зрозуміти, що не хоче мати з ними нічого спільного.
Настало весілля Каті. Вона вже тоді ходила вагітна. Мала народитися в пари дівчинка. Катя не знала, як її назвати. Довго вони з чоловіком перебирали імена, але все було не те. Тоді Катя вирішила зазирнути до сімейного альбому. Вона знала, що в їхній сім*ї, жінок називали величними іменами, або мальовничими. Була в неї прапрабабуся Мальвіна. Живе в сусідньому місті тітка Валентина.
Дівчина зупинилася на цікавій фотографії. Вона була зігнута. Катя дістала її з альбому. Обережно розігнула фото, а там її батько з якоюсь жінкою. Вона викапана Катя! Чи то дівчина схожа на ту жінку? Це… її мама?
Катя дивилася на жінку довго. В неї гарна посмішка. Очі добрі. Вони наче сяють з середини. Чому вона змінилася після пологів? Катя залізла в далекий закуток шафи, а там якісь листи. Дівчина одразу звернула увагу на відправника. То був її тато. Він писав до якоїсь жінки на ім*я Олександра.
То були листи до її мами. В них тато залякував маму. З листів Катя зрозуміла, що батько брехав їй. Він відібрав дівчину в мами. Втік з дитиною на інший кінець України, аби лише насолити їй. Жінка благала віддати дитину. Батько був непохитним.
Катя не стримувала сліз. Вона одразу подзвонила чоловіку. Він приїхав через декілька хвилин і дуже вчасно. Через нерви, в Каті почалися пологи. Дівчинку вона народила швидко. Здорову і надзвичайно гарну. Катя, з останніх сил, промовила ім*я дитини:
Олександра…
Чоловіку ім*я сподобалося. Один батько почервонів від люті, коли його почув. Він спробував переконати дочку назвати дитину Валентиною, але Катя була непохитна. Батьку різко відповіла, щоб не смів сувати свого носа в чужі справи. Чоловік оторопів від нової манери доньки спілкуватися з ним. Навіть не знайшовся, що відповісти.
Катя одразу написала на мамину адресу. Вона сподівалася, що ненька ще там, чекає на неї, думає про доньку. Передчуття не підвело дівчину. Мама відповіла їй надзвичайно швидко. Коли жінки зустрілися, вони плакали, наче малі діти. Скільки часу пройшло. Мама не бачила, як її дівчинка пішла до школи, як вступила до університету, не була на її впускному та весіллі.
Нічого, мамо. Це не головне! Тепер ми разом. Нам стільки всього потрібно обговорити! Ходімо хутчіше до мене додому. Я тебе з чоловіком познайомлю. Внучку на руках потримаєш. Ми тепер завжди будемо разом! – Говорила Катя, витираючи мамині сльози.
