Все своє життя я старалася жити краще. Так виховав мене мій батько. Він завжди говорив, що потрібно допомагати людям. Добро повертається двічі. Тато був дуже гарною людиною я любила його. Але на жаль він рано пішов з життя. Рак не щадить нікого. Мама ж була вітряною і любила випити та погуляти. Для неї я була наче тягар, коли тато ще був живий, він стримував її. А коли його не стало, мама розгулялася. Привела нового чоловіка з яким могла пити та гуляти, а я була наче домогосподаркою для них. Завжди мріяла як на кінець вирвуся з цього проклятого будинку і більше не повернуся. Бували моменти коли мати зі своїм чоловіком так наnивалися, що мені довелося йти з дому, бо вітчим міг і рykу на меHе підHяти. Рідних людей поряд не було, тому я частенько проводила час в нашої сусідки тітки Олени. Її син вже давно живе в Німеччині, а вона їхати туди не хотіла.
Жила вона заможно, хоча й одна. Син допомагав і чоловік її колись був місцевим бізнесменом, тому на гарне життя їй вистачало. Якось одного разу вона випадково впала з драбини і це добре, що я навідалася, а то вона навіть не могла поворухнутися. Лікарі сказали, що я практично її спасла в цей момент, невідомо як би було, прийди я пізніше. Весь цей час я доглядала за тіткою Оленою. Син не зміг приїхати. Вона була дуже вдячна, оскільки самостійно рухатися в цей період вона не могла. Доглядала я за нею практично три місяці. Мені було не важко, лиш би не бути вдома з цими людьми. П’янки були все частішими.
Після школи я вступала в університет і поїхала з дому. Більше я в рідний дім не поверталася. Так і зупинилося наше спілкування з тіткою Оленою. Лише іноді вона телефонувала до мене і запитувала як в мене справи. Я хотіла навідатися якось до неї, але було навчання і робота. Я хотіла заробити на краще життя. Потім я зустріла свого майбутнього чоловіка і завагітніла і практично забула про тітку Олену. З чоловіком ми прожили разом вісім років. Не скажу, що він був ідеальним чоловіком, як виявилося теж любив випити. Але це було не так часто, як пила моя мати з вітчимом. В один з вечорів мені подзвонила свекруха і сказала, що чоловік потрапив в аварію і загинув. Він був не тверезий коли сідав за кермо. Як виявилося він не впорався з кермом і протаранив іншу машину. Так я залишилася одна з дитиною і на мене повісили виплату за ремонт машини яку протаранив мій чоловік. Сума була великою і я не знала як мені її виплачувати. Мені прийшлося їхати за кордон відпрацьовувати, щоб оплатити ремонт машини. Дитину я залишила у свекрів, довелося. Хоча дуже не хотілося покидати рідну дитину з людьми які не сильно нас любили.
За кордоном я провела шість років. Борг я виплатила. А недавно мені прийшов лист, що мені у спадщину перейшов будинок. Мені його заповіла тітка Олена. Я була дуже здивована, адже я для неї геть чужа людина. В листі вона мені написала, що не забула про мою допомогу колись. Оскільки для сина цей будинок не потрібен. А інших родичів в неї немає, вона заповідає свій будинок для мене. В цей момент це був подарунок долі, адже в мене почалися проблеми зі здоров’ям і потрібно було повертатися додому. Повертатися до свекрів не хотілося, а власного житла я не мала. В той момент я була дуже вдячна тітці Олені та батьку за своє виховання. Тепер я зможу повернутися додому і мені буде куди повертатися. Я зможу продати будинок і селі та купити невеличку квартиру для нас з донькою в місті, щоб їй було зручно коли вона піде навчатися. Я вкотре впевнилася в тому, що добро повертається, рано чи пізно.
