Мабуть, я почну цю історію зі свого життя, щоб ви краще розуміли мої мотиви. Моє життя ніколи не було безхмарним, батьки були бідними, тому мені доводилось одночасно працювати та вчитися. На другому курсі я почала зустрічатися з одногрупником, клялися один одному в любові, говорили, що це назавжди, а потім дві полоски та молодий татусь наступного ж дня зникає.
Вагітність та пологи теж були важкими, проте я не хотіла відмовлятися від шляху, який обрала. Пощастило, що коли народилась моя Олечка, то мама вже пішла на пенсію і допомагала мені її доглядати, а я тим часом знайшла другу роботу та постійно старалась заробити більше. Робила все, що донька нічого не потребувала.
Іншого чоловіка на своєму шляху я так і не зустріла, тому донечка стала для мене сенсом життя. Ще коли вона ходила у початкову школу, мою працю помітив керівник одного видавництва і зробив мене своїм заступником, тому тепер мені вистачало лише однієї роботи для забезпечення хорошого життя.
Кілька місяців тому донька почала мені постійно розповідати, що у неї є молодий чоловік. Я це слухала, але уваги не приділяла, вона ще молода, багато їх буде…. Але коли вона привела його додому та почала говорити про весілля, то я насторожилась, адже хлопець був надто дивним….
Зовнішньо він привабливий, а от поговорити нормально мені з ним не вдалось. Питаю у нього про батьків, з ким живе, а він тему переводить, питаю, де працює, чим на життя заробляє, а він відповідає, що з фінансами у нього проблем не має. Вирішила розпитати у доньки після зустрічі про нього, а вона й сама нічого достеменно не знає.
А потім при інших розмовах донька раптово розповіла мені, що інколи допомагала йому грошима, коли машина ламалась, мов ще зарплата не прийшла. От тоді у мене і почали закрадатися думки про те, що насправді не любов моєї доньки йому потрібна, а наші гроші….
Я не знала, як правильно донести свою думку доньці, адже вона вважала його ідеальним і готувалась стати його нареченою. Я не могла просто так все зруйнувати, тому вирішила його «перевірити».
На черговій «сімейній зустрічі», я промовила: «Діти мої, так склалось, що я мало чим зможу допомогти фінансово вам на весіллі, мене звільнили!». Донька відразу схопилась мене заспокоювати, мов все добре і так впораємось, а через мить зять попросив вийти на балкон подихати.
Відтоді ми його і не бачили. Донька ще довгий час не могла прийти в себе, але краще, що вона перед весіллям дізналась його справжнє обличчя.
