Кіра з Вікою подруги. Познайомилися вони на першому курсі інституту. Такі різні, а здружилися. Кіра вся в навчанні. Мріє побудувати кар’єру. Віка весела, життєрадісна. Вечірки, побачення з хлопцями, це те, що її цікавило. Навчання не йшло в голову дівчині. Але одна за одну стояли горою. Одного разу Кіру образила одна зі студенток, сказала на неї «синя панчоха». Віка налетіла на ту дівчину з такими обвинуваченнями, що їй прийшлось вибачитися перед Кірою.
Одного разу Віка все ж таки витягла подругу на вечірку, яка відбулася напередодні новорічних свят. Вона одягла Кіру у свою сукню, тому що в тієї святкових речей немає.
– Навіщо вони мені? Говорила Кіра, я все одно нікуди не ходжу.
На тій вечірці Кіра познайомилася з Михайлом. Він також студент, тільки на іншому факультеті, тому вони раніше не бачилися. Зустрічалися вони три роки. Окрім Михайла, Кіра нікого не помічала. Коли чоловік запропонував вийти за нього заміж, дівчина погодилася. Весілля відгуляли після закінчення навчання. В них з чоловіком домовленість. Поки що ніяких дітей. Спочатку стати на ноги. Признатися чесно, Кіра не уявляла себе мамою крикливих малюків. Їй здається, що вона не витримає няньчитися з ними.
У Віки останнє кохання Єгор. Вони зустрічалися два місяці. І коли чоловік запропонував вийти за нього заміж, відразу погодилася. Не відставати ж від Кіри. Віка через деякий час повідомила, що вагітна. Вони чекають сина. Єгор не відходив від дружини, допомагав по господарству, водив дружину на прогулянки. Коли народився Назар, Віка як найкраща матуся не відходила від свого синочка. Єгор почав більше працювати, щоб забезпечити сім’ю достатком. Так вийшло, що дружина днями одна піклувалася про сина. Одного разу хлопчик довго плакав, мабуть, животик болів. Віка в істериці зателефонувала чоловіку, але він не взяв слухавку. Вона згадала про подругу, і подзвонила до неї. Вся в сльозах, ковтаючи слова, дівчина говорила Кірі як їй погано. З тієї розмови Кіра не зрозуміла нічого. Вона сказала, щоб Віка збиралася, вділа Назара, до неї під’їде таксі. Кіра чекає їх у себе дома, тим паче сьогодні в неї вихідний.
Коли Віка приїхала, подруга взяла в неї малого, поклала на диван. Дивна, але Назарчик заспокоївся і заснув. Дівчата сиділи на кухні, пили чай, розмовляли. Віці потрібно спілкування, цілими днями одна з малим, депресія накриває з головою. Сьогодні вони добре поговорили, Віка заспокоїлася. Коли Єгор перетелефонував їй, вона сказала, що знаходиться у Кіри. Чоловік пообіцяв сам забрати її.
Час лине швидко. Назару три роки. Мама водить його в дитячий садок, вийшла на роботу. В колективі вона почувається краще, немає відчуття самотності. Якось віддалилися подруги. В кожної свої проблеми, свої радості.
Одного разу Віка телефонувала Кірі привітати її з днем народження. Який був її подив, коли подруга повідомила, що в них народилася донечка Єва. Їй три місяці. Наразі сьогодні донечка неспокійна, а Кіра вже вибилася з сил. Весь день одна, це так гнітить. Віка сказала їй, щоб збиралася, вона викликала для них таксі, і чекає в себе дома. Сама швиденько збігала в магазин, купила тортик.
Коли приїхала Кіра, Віка не впізнала подругу. Як вона розквітла. Бути мамою їй дуже личить. Добре посиділи подруги, чай, тортик. Згадували студентські роки, неначе вчора то було. Згадали як Кіра заспокоювала Віку, коли тій було погано. Сьогодні навпаки. Мабуть, для того і потрібні подруги, щоб підтримувати одна одну.
