Коли я знаходилася в декреті, а Максим мав проблеми з роботою, його мама, з якою ми тоді проживала раптом сказала, щоб ми шукали собі нове житло дала нам на це два тижні.
На той момент Максиму було 30 років, ми були одружені вже три роки. Я сама родом з села, приїхала сюди навчатися, тут познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.
Відразу після весілля ми стали винаймати житло. Я знаю, що з батьками молодому подружжю жити важко, тому й запропонувала це.
Але після того, як я зібралася в декрет, а у Максима на роботі почалися скорочення, ми не мали іншого виходу, як прийти жити до Тетяни Станіславівни, мами Максима.
Думали, що це лише на деякий час.
Свекруха проживала одна в двокімнатній квартирі, після того як Максим переїхав від неї, завела собі кота, назвала його Марсік. Мене в поліклініці налякали, що кіт може зашкодити майбутній дитині та я попросила Тетяну Станіславівну не пускати кота в нашу кімнату.
– Закривайте двері в кімнату та слідкуйте, щоб Мурзик туди не забігав, – сказала свекруха.
Спочатку все було добре, кіт мав свою територію, ми – свою. Я майже увесь час проводила або на свіжому повітрі, або в поліклініці. Потім мене поклали на збереження перед народженням дитини. А коли ми повернулися додому з новонародженим сином, то Мурзик почав лізти до дитини.
Потім я почала хвилюватися, що шерсть кота може потрапити до дитини та попросила, щоб кіт увесь час знаходився в кімнаті Тетяни Станіславівни. Ну можна ж організувати все так, щоб він там їв. Але свекруха відмовила мені.
Синочок ріс неспокійним та мавкання кота його постійно лякало. Мурзик бігав по квартирі та дряпав усе, що потрапляло на його очі. Тетяна Станіславівна ходила на роботу та збиралася на неї дуже голосно. Після безсонною ночі з Тимуром мене нервував кожен звук, я не висипалася та була дуже втомленою.
Внаслідок цього всього свекруха завела розмову з Максимом. Сказала, що нам краще буде знову жити окремо, бо мені з дитиною потрібний спокій, а вона не може та й не збирається змінювати свій звичний спосіб життя.
Мені стало дуже неприємно від того, що Тетяна Станіславівна не хоче ввійти в наше положення, складається таке враження, що їй зовсім не цікавий Тимур та вона не збирається про нього піклуватися. Невже вона не розуміє в якому ми зараз знаходимося положенні? Здається ніби свого кота вона любить більше ніж внука. Тепер перестала діяти заборона на те, щоб він заходив у нашу кімнату, а я не завжди встигаю вчасно закрити двері. Ця тварина така швидка та чомусь Марзику набагато цікавіше в нашій кімнаті, ніж деінде.
Одного разу, коли Тимур спав на нашому ліжку, кіт вискочив на нього та синочок прокинувся. Тоді він дуже сильно злякався. Я взяла ту тварину, принесла до свекрухи та сказала, що кіт злякав її внука, попросила пильніше дивитися за ним. на що Тетяна Станіславівна сказала:
– В цьому домі я господиня, Мурзик може ходити там де хоче. Я пропоную вам з Максимом впродовж двох тижнів знайти собі нове житло, де не буде домашніх тварин. От там робіть усе, що хочете.
Тепер ми знаходимося в поганому становищі, бо не знаємо де знайти гроші на оренду житла.
