Коли я почала зустрічатися з Андрієм, то взагалі не знала в якому матеріальному становищі він знаходиться. Не думаю, що гроші мають важливе значення при виборі партнера на все життя. Набагато важливішими є особисті якості чоловіка, спільні інтереси й кінець кінцем те саме почуття навколо якого стільки років так багато колотнечі – кохання.
Розбиратися чи є між нами кохання не було часу, тому що надто швидко я здала оборону й зрозуміла, що вагітна. Чоловік зрадів, зробив одразу пропозицію й ощасливив мене новиною, що ми житимемо у його домі. Ти диви, в додачу до його благородства йде житлова площа. Як на мене, непоганий улов.
Я вже розкладала свої речі у шафу, коли у дім зайшла доволі таки шустра жіночка. Вона окинула мене суворим поглядом й запитала, хто я така та що роблю у її домі:
-Як це у вашому? Я, Ліда, наречена Андрія, а ви власне хто?
-Клавдія Павлівна, його мати!
Ми обидві дістали телефон й почали телефонувати Андрієві. Через кілька хвилин чоловік стояв перед нами й почав виправдовуватися, мовляв, не встиг познайомити, попередити, запитати поради. Врешті-решт він єдиний чоловік у цьому домі й має право на власні рішення.
Жити зі свекрухою я не збиралася, тому речі почала складати назад. Клавдія Павлівна й сама не горіла бажанням ділити житлову площу з непроханою невісткою, але коли почула про мою вагітність, задумалася. Запропонувала наступне – ми живемо в домі, а вона переїжджає у літню кухню. Кожен має власний простір, але за умови, що ми допоможемо їй зробити там ремонт.
Андрій погодився, у мене не було іншого виходу. Я ж тут знаходжуся на пташинних правах рано ще керувати. Не можу сказати, що літня кухня багато вирішила. Поки Андрій був на роботі його мати весь час проводила у домі. То посуд складала, якісь виделки перераховувала, мене повчала, що краще їсти, що пити, чого ні в якому разі не робити.
Після народження дитини Клавдія Павлівна мені допомагала. Після декількох безсонних ночей я навіть зраділа, що свекруха поруч. Андрій же постійно на роботі, від нього допомоги не діждешся. Коли Аллі виповнилося 2 рочки, бабуся ошелешила нас новиною – вона хоче знову вийти заміж. Виявляється у неї залицяльник із сусідньої вулиці є. Борис Олегович колишній поліцейський, на пенсії. Наскільки я зрозуміла дідусь не бідує, а свекруха втомилася перебиватися одним хлібом.
Мені до того діла немає, але Андрій категорично проти. Він навіть посварився з мамою й попередив, якщо вона вийде заміж, то про нього може забутися. Як на мене, чоловік надто категоричний. Чому це Клавдія Павлівна не може спробувати знову пізнати особисте щастя. Тим більше, що вона переїде від нас, тоді можна буде відчути повну свободу.
