Насті було 30. На цей час вона виховувала маленьку донечку.
Якось Настя разом з чоловіком із сусідами поїхали на відпочинок. Чоловік Олег і сусід Богдан разом вчилися в школі, а зараз товаришували. Богдан також одружений, виховує п’ятирічного сина.
Було тепле літо, пустощі і гра на воді. Якось Настя послизнулася і ледь не пішла під воду. Поряд опинився Богдан і рвучко підхопив її, не давши захлиснутися водою. Настя відчула, як його рука довше як годиться затрималася на її стані.
Здавалося, все йде своїм шляхом. Настя виношувала другу дитину, клопоталася по господарству вдома. Богдан, правда, почав учащати на їхнє подвір’я. Все йому щось треба, або й просто загляне, як найближчий сусід.
Олег не надавав цьому значення. По-сусідськи стрічав його і проводжав. Проте Настя відчувала, як його погляд часто зупинявся на ній. Проте сказати нічого не могла. Вона відчувала лиш гарячу хвилю, що підкочувалася десь знизу аж до самого серця і потім упродовж дня не давала їй спокою. Той погляд Богдана ще довго зігрівав її, народжував тепло у грудях.
Її чоловік був трохи різкий у ставленні до Насті. Часом міг підняти голос. Одного разу навіть отримав за це зауваження від Богдана. Чого це ти, мовляв, кричиш на жінку.
У Насті народилася ще одна донечка. Тепер жінка багато часу проводила з дитиною на свіжому повітрі. Богдан почав учащати на їхнє подвір’я.
Якось його дружина поїхала на тривалий час з дитиною на відпочинок, то Богдан по суті не відходив від Насті. Вже й сусіди почали язики розпускати.
Звичайно, слухи дійшли і до дружини Богдана, і до Олега. Стосунки у сім’ях стали напруженими. Олег скаженів від люті, казав, що подає на розлучення, хай Богдан тепер опікується його дітьми.
Дружина Богдана також ходила, наче опущена у воду, перестала вітатися з сусідами.
Настя розуміла, до чого призвело таке спілкування. Вона не хотіла руйнувати ні власну сім’ю, ні Богданову. Вирішила більше з ним не спілкуватися. Хоча розуміла, що закохана в Богдана, і це почуття переповнювало її вщерть. Вона не могла вбити у собі думок про нього, не могла витравити в собі любов.
Жінка втратила спокій. Її покинув сон і апетит. Вона знала, що Богдан кохає її, як вона його. Проте вони не можуть бути разом, не можуть насолоджуватися щастям, що зародилося у їхніх серцях.
На певний час Настя переїхала жити до своєї мами з надією, що все минеться, забудеться, якщо вона не буде бачити Богдана.
Однак, часто суперечливі думки терзали її серце. Як жити далі? Як забути Богдана? Чому вона повинна відмовлятися від щастя? Навіщо воно їй було послане? Хіба це не було волею Бога?
А як ви гадаєте, чи правильно поступила Настя?
