У Катерину всі на роботі й серед подруг трохи заздрісно обговорювали мовляв, вдалося ж їй причарувати солідного, досвідченого чоловіка! Олег був від неї старший на пятнадцять років і керував компанією, де Катя працювала.
Тільки влаштувалася а вже під вінець готується, шепотіли одне одному в офісі.
З пустого в княгині!
Еге ж.
Сама Катерина не афішувала свої стосунки з начальством. Вони почали зустрічатися ще до її роботи в компанії, та й не знала Катя, куди саме йде на співбесіду Олега знала поза роботою, обличчя його на сайті не бачила. На позицію її взяли відразу, хоч Олег і переконував її, що рішення ухвалював HR, глянувши на досвід і резюме, а він у ті справи не втручався.
Зрозуміло, згодом правда виплила на поверхню на фірмі всі дізналися: Олег і Катя пара, а офіс гудів від чуток про вдівця й молоду вродливу дівчину.
Катерина була дівчиною розумною, красою не вихвалялась і твердо вірила: посада їй дісталася не лише «по прикольному личку». Але язики були гострі, плітки не вщухали.
Два роки після смерті Олени ще не минуло, а Олежка вже одружуватись думає!
Олена Григорівна була попередньою власницею фірми й першою дружиною Олега. Разом вони були десять років, поки не трапилось нещастя трагічна загибель залишила йому чималі кошти та бізнес.
Після смерті жінки Олег став справжнім лакомим шматочком серед жінок, хоча сам поводився дуже закрито і здавалося, тяжко переживав утрату що ще більше притягувало увагу.
Який же він вірний
Лебідь на все життя, мрійливо зітхали знайомі.
Олег не був якимось ловеласом чи красенем, більше цікавим здавався через рахунок у банку. А Катя закохалась зовсім не у його гроші.
Познайомились вони взагалі смішно Олег наїхав на Катю кошиком у супермаркеті, порвав їй панчохи й подряпав замшеві туфлі, ще й сваритись почав буцімто вона влізла без черги. Катя не розгубилася і відповіла так, що Олег не лише розгубився, але оплатив їй покупки й побіг слідом через увесь ТРЦ вибачатись.
Пробачте вже, втомився дуже Дозвольте допоможу з сумками!
Дякую, я машиною, сама впораюсь, стримано відповіла вона.
Хоча машини в Каті не було. Просто дочекалась, поки Олег поїде, і рушила на зупинку. Та Олег поїхав тією ж дорогою й побачив Катю, що чекала автобус.
Сідайте!
Ой, не треба.
Не рушу з місця, поки не сядете, переконав чоловік, перекривши дорогу. Всі на зупинці теж почали її вмовляти. Врешті здалася.
Він виявився приємним, якщо не кричав і не давив ноги кошиком. Катя подумала можливо, в інших обставинах навіть подружилася б із ним. Але Олег вирішив інакше, одразу закохавшись, хоча й гадки не мав, що після Олени зможе колись закохатися ще.
Катя була зовсім не схожа на Олену ні зовнішністю, ні характером. Проте щось у ній зачепило Олега так, що він дізнався її адресу й почав навідуватись щодня, чекаючи під дверима поки не погодилася піти з ним на побачення. Потім вона й на роботу до нього влаштувалась випадково чи ні, вже не так і важливо.
Олег не звертав уваги на плітки, був щасливий і не приховував почуттів. Дарував небагато, але уваги цілком достатньо.
Каті подобалось, як він на неї дивиться, і дуже подобалась його велика квартира в центрі Києва, дорога машина та спокій за майбутнє. Тож дуже швидко вона перевезла речі до нього й познайомилась із його мамою Софією Василівною.
Софія Василівна була спокійною жінкою й у всьому дослухалась до сина. Після смерті Олени Олег забрав матір до себе вона варила, прибирала, прасувала сорочки й господарювала вдома.
Катя не заперечувала, не претендувала на роль хазяйки їй подобалася домашня кухня свекрухи. Все йшло добре аж поки Олег не вирішив зробити їй пропозицію.
Катю хвилювало, що він досі носить обручку після першої дружини.
Я й досі відчуваю звязок із Оленою, казав він, що непокоїло Катю, тож вона попросила його зняти перстень.
Якщо тобі це важливо, я зніму, розгублено погодився Олег.
Певний час він про нього й не згадував. А коли настав момент освідчення, дістав із сейфу коробочку символ родини, справжню цінність із діамантом.
У ресторані, під живу музику, у бокалі вина Катя ледве не вдавилася, коли знайшла там каблучку.
Вийдеш за мене? попросив Олег, намагаючись надіти їй перстень. Катя відсмикнула руку.
Ні.
Як «ні»?!
Я не вдягну це кільце.
Це ж родинна реліквія! Ти знаєш, скільки воно коштує?! нервово пробурмотів Олег.
Мені байдуже. Я не можу носити те, що носила твоя покійна дружина.
Чому?
Бо це погана прикмета.
Не вигадуй!
Мені що, й плаття її одягнути? Твоя мама казала досі десь зберігається
Плаття можна купити. А каблучки пара унікальна, нових зараз не знайдеш! Подивись, яке золото, яка робота!
Ні, не хочу чуже. І на тобі не хочу його більше бачити. Ти ж знаєш мою думку.
Це остаточно?
Так. Вибач, сказала Катя, підвелася з-за столу. Вечір було зіпсовано.
Думаю, нам треба взяти паузу, тихо вимовив Олег.
Я згодна.
Катя пішла, а Олег залишився сидіти мовчки. Музики грали далі, офіціант приніс страви… а кільце так і залишилося в коробці.
На роботі Катя намагалася уникати Олега. Він майже не виходив із кабінету. Ввечері вона поїхала до себе додому, до батьків. Вони підтримали, порадили не поспішати й знайти собі хлопця ровесника.
Ти ж красуня, розумничка! Навіщо тобі той Олег, вдівцю, старшому стільки?
Катя посміхнулась, але сама не знала, що робити далі: з одного боку, Олег був хорошим чоловіком, з іншого його залежність від минулого лякала.
Так минуло кілька днів. Він не телефонував, вона трималась осторонь, а потім і лікарняний оформила захворіла. Чутки по офісу поповзли, що шеф з Катериною попрощалися. Ситуацію підкреслив і сам Олег ходив суворий, злий, зриватися став на підлеглих. Мама Олега також намагалася про щось поговорити, та замість відповіді почула невдоволене бурчання
Софія Василівна нервувала, бачила, як син страждає, й не розуміла, чому не може зробити крок до примирення. Тоді вона сама поїхала до Каті.
Софіє Василівно?! здивувалась Катя, не очікувала гостей.
Катрусю, як ти там, сонечко?
Нічого, приболіла
То тому вирішила окремо пожити, щоб нас не заразити? хитро усміхнулася.
Не зовсім зніяковіла Катя.
Повертайся додому! Олег без тебе місця собі не знаходить.
Щось я цього не бачу губи стиснула вона.
Гордий він у нас, навіть мені нічого не розказав. Навіщо ображатись? Ви ж любите одне одного, дитино
Він хоче, щоб я носила каблучку його покійної дружини.
Ааа То лише в цьому справа?
Викинути треба її, чи продати, купити іншу. Я не готова енергетика залишиться, не хочу відчувати за собою іншу жінку.
Я тебе розумію, Катю. Думаю, Олег ще не відпустив минуле. Він любить тебе, але з минулого вирватись не може.
На старому нову історію не побудуєш, Софіє Василівно. Вибач, приємно було бачити вас.
Софія Василівна побачила і сина, і невістку шкода. Розійшлись через дрібницю, а дрібниця та з великим корінням
За тиждень лікарняного Катя вирішила написати заяву на звільнення. Повертатись у той офіс сил не було, Олег і далі мовчав.
Він підписав її заяву, не глянувши у вічі.
Дорослий чоловік, а поводишся як хлопчисько, кинула Катя на прощання.
Ще ніхто мені ніколи не відмовляв
Вона не відповіла, відчувши, що зробила правильно. На пальці Олега знову поблискувала та каблучка, коли він підписував документи.
Він свою Олену не відпустить ніколи, подумалось їй. Збирала речі вже без жалю, на серці й стало легше.
А Олег ще довго не розумів, чому Катя від нього пішла така, здавалося б, казкова партіяКатерина вийшла на свіже повітря із відчуттям дивної легкості. Вперше за ці місяці вона відчула себе по-справжньому вільною. У руках коробка з особистими речами, в серці ні образи, ні гніву, лише спокій.
Вдома вона взяла записник, відкрила на чистій сторінці й написала: «Щастя не в чиїхось реліквіях, не в чужих історіях, а в моїх власних кроках». Відклала і раптом зрозуміла: в неї стільки попереду.
Минали дні. Олег кілька разів писав їй довгі смс, але Катя вже не відповідала. Вона влаштувалася у нову компанію, взяла участь у волонтерському проєкті, познайомилася з новими людьми. Якось на трамвайній зупинці новий знайомий усміхнувся їй і згадався давній епізод з кошиком у супермаркеті. Катя раптом розсміялась, і цей сміх був чистим.
Олег же, повернувшись одного вечора додому, зняв з пальця ту саму каблучку й поклав у шкатулку поруч із сімейними фотографіями. Він довго ще сидів на самоті, вдивлявся у темне вікно й нарешті вперше за весь час дозволив собі розплакатись. Він усвідомив: найцінніше не тримати минуле за руку, а вміти відпустити його з любовю.
Весна прийшла цього року раніше. Катя купила власні квіти до оселі, пустила у світло нове життя й усміхнулась відчуттю нової сторінки. Її кохання з Олегом було важливою главою, але всього лише главою.
А каблучка та, старовинна, із діамантом у сріблі залишилася у шкатулці. За склом памяті. Для нових початків, для тих, хто вміє бути вільним.
