“Колька, купи жінці на 8 Березня те плаття, що у вітрині, знаєш яка вона буде рада. Ти що, я за ті гроші краще комбікорму худобі на місяць куплю”

Микола Бойко жив в мирі та злагоді зі своєю дружиною Галиною цілих 20 років. За всі роки їхнього спільного життя він не мав звички  дарувати  їй подарунки.  З Галею вони одружилися швидко, через місяць зустрічань. Та й побачення були швидкими та без подарунків. Декілька разів сходили в клуб на танці. Микола наважився поцілувати її  лише після сватання.

Після весілля почався побут, турботи, народилися діти, було теж не до подарунків. Микола  почав розвивати господарство, купляв худобу, техніку, працював агрономом. Галина займалася дітьми, трудилася на городі, працювала бібліотекарем у сільській бібліотеці.

Діти росли, росли й турботи. Свята відзначали стандартно-застіллями. Життя текло спокійним, тихим руслом.

Одного разу, Микола поїхав на базар продавати картоплю, моркву,  декілька курочок домашніх, як раз перед 8 березня. Торг йшов добре, продовольство швидко розкупили.

Джерело: ru.freepik.com

Хороші гроші заробив, Галка зрадіє,-подумав Микола.

Поскладавши  мішки в сусідську  машину, Микола  пішов по магазинах. Галина написала список продуктів.

Спершу Микола відправився в місцеву забігайлівку, купив 100 грам і два біляші. В гарному настрої Коля вийшов з кафе, і пішов по магазинах.

Розглядав вітрини, перехожих. Погляд зацепився за молоду пару. Поруч з молодим хлопцем стояла такаж ж юна симпатична дівчинка, і щось йому невгамовно щебетала на вушко.

– Юлька, ходімо далі, чого ти дивишся на ці плаття, нам вони зараз не по кишені.

– Тоша, дивися, яке красиве плаття у квіточки. Ну просто як на мене шите.

Юля, в нас грошей обмаль, купимо сукню, а зуби покладемо на цілий місяць на поличку. В кращому випадку будемо їсти картоплю і квашену капусту.

Уже рік як ми одружилися, а ти мені ще  жодного  разу не робив подарку на свято, навіть на Новий рік.

-Тоша, ну  будь ласка. Юля почала розціловувати чоловіка і силоміць тягнула за руку в магазин.

Незабаром молоде подружжя вийшло з магазину, Юля пищала від радості. Антон таки купив їй плаття.

Микола задумався.Постояв, розглядав  плаття у вітрині. І вправду гарне плаття, в дрібні квіточки. В схожому платті Галка приходила до мене на побачення.Щось приємне защемило у нього в серці.

А я їй ніколи не робив подарунків, -подумав Микола.

Підгледівши чуже щастя, Микола зайшов у магазин і купив те красиве плаття з вітрини.

– О, це  останній писк моди, пошите у ретро стилі, чистий шовк. Вашій дочці сподобається,- загомоніла продавщиця.

-Це я для жінки беру,-перебив її Микола.

– О, як я рада за неї, – защебетала дівчина.

-Скільки з мене?

Продавщиця назвала ціну, Микола почервонів. Це, ж які гроші. Я краще комбікорму купив би худобі на місяць.

– А чого так дорого? – сварливо поцікавився він.

Якість та краса!

Микола  задумався. Грошей було шкода. Але подумав, як зрадіє дружина, і вирішив брати.

– Купую, – відсчитав купюри  та вийшов з пакетом з магазину.Тут і сусід  підійшов. Сусід їхав за кермом і розхвалювався який був хороший торг. Все до копійки везу додому.

– А ти як? Багато взяв з торгівлі?-поцікавився сусід.

-А тобі яке діло до чужих грошей?- розгнівався Микола.

-Та годі, охолонь.

Приїхали в село. Галя ще не повернулася з роботи. Микола нагодував худобу, гній почистив, поросятам пити дав, курам насипав пшениці. Робота в руках горіла, а на душі було тяжко. Хороше діло зробив, подарунок купив, а що ж так свербить на душі?  Микола пошкандибав у хату, налив собі чарку, потім другу, на душі стало легше.

Галя повернула з роботи похмура.

-Як торгівля, Колю? Покупки привіз, що я замовляла?

-Нормально. Ось гроші.-Галя порахувала.

-Щось малувато.

Ну, я купив тобі подарунок.Ось там в пакеті. Галя не повірила своїм вухам.

-Це кому? Мені? Очі Галини заграли блискітками. Вона недовірливо взяла сукню з пакета. Пішла приміряти плаття в іншу кімнату. Возилася там хвилин 15, а потім вийшла  вся заплакана.

-Не налазить…Товста я стала.

– Так як, же так, – здивувався Микола, –  таке же плаття було на тобі, коли ми  ходили на побачення в клуб.

-Дурнику, скільки ж років минуло, я трьох дітей тобі народила.

– Знаєш, коли я побачив це плаття, згадав нашу молодість, як добре було тоді сидіти

– Так, Колю, твоя правда. Добре було колись…Молодість-завжди добре…

-Вони сиділи на лавці біля будинку, Галина міцно притулилася до чоловіка.  Вони згадували минуле, сміялися. додому почали сходитися діти.

-Мамо і тату, ви чого тут так сидите? -поцікавилася дочка Аня.

Батьки тільки засмілися у відповідь.

Доню, тут батько тобі подарунок на 8 березня  привіз.

– Татку,  я тебя люблю, – дочка чмокнула  батька в щоку і побігла приміряти подарунок. Вибігла щаслива, кружляла в новому платті як модель.

Молодшим синам Микола привіз констуктор та солодощі.

Вранці Галина розбудила Миколу, погладила по голові, запросила на сніданок. Галя дивилася на чоловіка таким закоханим поглядом, що він ледве в ньому не тонув.

-Вже ранок?Тоді зі святом тебе, дружинонько.

– Ти мені вчора свято  зробив, дякую тобі.

-Ну скажеш таке…

Так давно Галя та Микола не сиділи душевно, як того ранку. Попереду їх чекало ще багато таких щирих добрих днів…

Коментарi

0 comments

Оцініть статтю
Дюшес
“Колька, купи жінці на 8 Березня те плаття, що у вітрині, знаєш яка вона буде рада. Ти що, я за ті гроші краще комбікорму худобі на місяць куплю”