Маленький Олежко бавився на дитячому майданчику. Будував хлопчик замки з піску, допомагав меншим за себе. До нього не відомо навіщо підійшла тітка Таня, яка прославилася в дворі своїм довгим язиком. Присіла біля малого і випустила своє отруйне «жало».
-Ти знаєш, що тебе взяли з дитячого будинку. Коли б не твої батьки, то ти б сьогодні шукав шматок хліба, а не в пісочку бавився.
Мені хотілося підійти до неї і дати під одне місце. Замість того, щоб дитині чимось допомогти, вона буквально вганяє в нього голки.
Хлопчик, якому на той час було близько шести років, відірвався від своєї роботи і глянув з-під лоба на жінку.
-Я чудово знаю, де я виріс. А ви, тьотя, ідіть, куди йшли. Батьки мої хочуть, щоб я ріс інтелігентним хлопчиком, тому я вам не можу сказати грубо…
Жінка не сподівалася на таку відсіч від малого. Від здивування аж рота розз’явила.
А Олег продовжив розмову:
-Я все розкажу своїм батькам про вас. Тепер знатиму, чому вас так не люблять. Ви зла і любите обмовляти інших. Тато і мама обов’язково вас знайдуть і захистять мене. То ідіть звідси якомога швидше.
Жінка аж ніяк не очікувала такої відсічі від нього. А мені було приємно, що малий зумів так добре тримати удар.
Опісля Олег голосно крикнув:
-Мамо, тату! Мене ображає он ця тітка.
Такого повороту вона не чекала. Тому стрімко встала і намірилася піти з дитячого майданчика. Але назустріч їй же вийшли батьки хлопчика і перегородили язикатій жінці дорогу.
Вони провели з нею розмову в спокійному, але наполегливому тоні. Хлопчик стояв поряд. Врешті вона вибачилася перед малим і неквапливим кроком пішла своєю дорогою.
Мені було приємно за малого та його батьків, що зуміли неадекватну жінку інтелігентно поставити на місце.
