Віра дещо на емоціях розмовляла зі свекрухою і не почула, як до кімнати увійшов її чоловік Юра. Його обурили слова дружини і він випалив: «Як ти смієш таким тоном розмовляти з моєю мамою?». А почалося все ось із чого.
Дівчина у сім’ї була одиначкою. Батьки, звісно ж, ладні були для своєї зіроньки навіть небо прихилити. Тому Віра росла у великому достатку – мала усе, що бажала її душа. Останній фасон плаття – так, плаття! Нова версія мобільного – без проблем! Поїздка на море – чудово!
Звичайно, коли Віра досягла повноліття, то батьки придбали для неї квартиру у новобудові, а тепер, коли вийшла заміж, почали думати, як би допомогти своїй кровинці продати однокімнатну квартиру і купити трикімнатну…
У 20 років, під час навчання в університеті, дівчина познайомилася з Юрієм. Між ними спалахнуло почуття. До року часу вони відгуляли весілля.
Усе на початку було чудово. Обоє влаштувалися на хорошу роботу, зранку разом виходили з дому, увечері поверталися щасливі, гуляли в парку або вздовж озера, зустрічалися з друзями. Жили так, як бажали їхні серця.
І ось Віра вимушена на певний період залишити улюблену роботу і звичний режим – вона чекала на первістка. Саме з цього моменту все і почалося…
Дізнавшись про таку новину, до них у гості ледь не щодня почала навідуватися свекруха. Вона вважала, що їй як мамі треба підготувати дітей до такої важливої події. На початку проводила бесіди з Вірою, наче з маленькою. Повчала, що їй треба їсти, скільки спати і гуляти.
Опісля пішло серйозніше приготування – майбутня бабуся почала зносити в їхню квартиру різні речі, які, за її словами, знадобляться, коли народиться дитина.
Так у їхньому помешканні появилася гора пелюшок, викроєних зі старих простирадл. За ними гардероб майбунього маляти почав поповнюватися власноруч пошитими розпашоночками, чепчиками, повзунами.
Свекруха навчала Віру, як старі речі перелицьовувати і давати їм ще одне життя. Невістка спочатку на це все дивилася мовчки. Потім її почала дратувати гора пелюшок і одягу, які ще зовсім не були потрібними на цю хвилину – до народження дитини залишалося ще майже два місяці.
Не втримала власних емоцій Віра тоді, коли свекруха притарабанила з власного будинку цілий мішок різних брязкалець і інших іграшок ще з радянського часу. Вони були місцями зношені, забруднені, навіть поламані. Окрім цього, вони були вже іграшками навіть не вчорашнього дня. Жінку обурило засмічення її помешкання всяким хламом, і вона не втрималася й сказала про це свекрусі.
Свекруха відповіла, що бажає Вірі добра, тому як може, так їй допомагає. І взагалі вона має досвід в таких речах і доволі практична, тому хай Віра приймає все з вдячністю і вчиться.
Віра не втрималася і відповіла різко, адже вона не бажає власне помешкання перетворювати на смітник.. Так, Віра так і сказала, бо ця купа лах і мішок з брязкальцями дратували її. Саме на цей момент до кімнати заглянув чоловік і почув усю розмову між мамою і його дружиною. Він обурився на слова Віри. Як це вона посміла перечити мамі, яка бажає їм лише добра.
З того моменту все й почалося. Свекруха швиденько зібралася й вислизнула з квартири, не бажаючи брати участі у сварці. Син сам розбереться і поставить все на свої місця – гадала вона. І між молодими почалася словесна перепалка.
-Ти з неповагою ставишся до моєї мами, значить і до мене. Ти не мала права так спілкуватися з нею. Якщо ти так говориш до моєї мами, то так говоритимеш зі мною. Я вкрай обурений твоєю поведінкою. Ти мені стала нецікава. Я готовий подати на розлучення!
Останні слова просто вбили Віру. Вона аж ніяк не очікувала такого повороту. Аж ніяк! Адже до того у них все було гаразд – ніколи не сварилися.
Віра також була гарячою за натурою, і вона після цієї сцени спалахнула, як сірник, теж докинувши у вогонь кілька гострих слів.
Юрій нашвидкоруч зібрав власні речі й гримнув на прощання дверима.
Усе це відбулося настільки блискавично й несподівано, що Віра ніяк не могла оговтатися. Вона опустилася на диван і заридала. Коли прийшла до тями, то в кімнаті було вже зовсім темно. Відчувала себе спустошеною, знесиленою і ще й самотньою. Не знала, що робити їй далі, як жити?
Як гадаєте ви, хто у цій сцені поступив неправильно, зважаючи на те, що Віра була вже на сьомому місяці вагітності? Як би поступили ви на місці Віри?
