Ден того вечора поспішав на корпоративну вечірку. Сьогодні його фірма підписала річний контракт із найдорожчим клієнтом за всю історію існування фірми.
Молодий чоловік не вірив власному успіху. Його найбільший життєвий план сьогодні нарешті здійснився, він відчував себе успішним й реалізованим в матеріальному плані, але не в душевному.
Коли Ден під’їжджав до ресторану під його колеса ледь не потрапив хлопчик років 10. Підприємець вискочив з машини перевірити чи все гаразд. Перед ним стояла налякана брудна дитина в поношеному одязі й великими голодними очима. Ден не розгубився й запросив Влада, так його звали, до ресторану.
Там він замовив хлопчику декілька різних страв, бо не знав, що йому смакуватиме. Влад їв з великим апетитом, поспішаючи, видно він добряче зголоднів. Раптом хлопець зупинився й попросив те, що залишилося, взяти з собою. Ден дивився на цього хлопчика з жалем й співчуттям.
-Їж, не бійся, ми замовимо все, що ти захочеш, ще раз. Влад, я бачу ти серйозний хлопець. Дозволь запитати тебе про особисте, де твій тато?
Хлопчик різко понурився й перестав їсти. Він довго думав говорити чи ні, а потім все ж таки вирішив поділитися своїми думками.
-Чоловік, який звався моїм батьком, недостойний того, щоб про нього говорили. Він ображав матір, завів нову сім’ю й вигнав нас з дому. У мене немає тата.
-Ну що ж, Владе, дякую за твою відвертість. Дозволь тебе провести додому.
Хлопець назвав свою домашню адресу. По дорозі вони заїхали до супермаркету й купили все необхідне: продукти, засоби особистої гігієни. Район, в який в’їжджала дорога іномарка, був не з найкращих. Біля під’їзду виглядала надзвичайно красива, але схвильована й заплакана жінка.
–Синку, нарешті, я так хвилювалася! – кинулася до своєї дитини мати. — Пробачте за незручності – звернулася вона до Дена.
-Не хвилюйтеся, я прийшов з власної ініціативи. Дозвольте вам допомогти.
Сніжана провела гостя до їхньої з сином кімнати у гуртожитку. Це було не найкраще місце для життя, але чітко виднілася впевнена рука господині. В кімнаті чисто, усі речі на своїх місцях. Господарка запропонувала випити чаю, гість не відмовився. Сніжана подала до столу запашний пиріг, яка спекла самостійно. Він надзвичайно сподобався Дену, він вже не пам’ятав, що таке домашня випічка. Смак цього пирогу, повернув його у дитинство. Одразу пригадалася мила, усміхнена мама, яка часто пекла йому смачненьке.
Вони довго сиділи за столом й розмовляли про все на світі. Сніжана розповіла, як познайомилася з чоловіком. Спершу все було добре, він турбувався про неї, забезпечував. Коли з’явився Влад все різко змінилося, адже вона більше не могла всю увагу приділяти чоловіку. От він і злився, став підіймати на неї руку, а потім й зовсім завів коханку. Одного дня прийшов додому й заявив, щоб вони з сином виміталися.
Ден слухав все надзвичайно уважно й не перебивав. Видно було, що ця сповідь дається Сніжані не легко. В її очах з’явилися сльози, чоловік присів біля неї й обійняв. Деякий час вони сиділи в цілковитій тиші, було чутно лише цокіт годинника на стіні.
Наступного дня Ден знову повернувся до своїх нових знайомих, але не сам, а з лікарем. Сніжану оглянули, приписали лікування. Через декілька днів вона знову відчувала себе здоровою. Ден свої візити не припиняв, навпаки, намагався заїжджати все частіше. Згодом він вирішив відкрити свої почуття й зізнався Сніжані, що кохає її. Жінка відповіла взаємністю. Влад знову знайшов батька.
