Герої серед нас. Навіть ближче, ніж ми думаємо. Я в цьому переконалася після випадку, про який хочу вам розповісти.
Я працюю медсестрою в лікарні та багато чого бачила за час своєї роботи.
Одного разу нам привезли одну молоду дівчину. На вигляд Василині було років сімнадцять. Вона наче світилася зсередини, стільки в ній було добра та позитиву. Батьків у Василини не було, їх не стало від важкої хвороби, а зараз дівчина успадкувала її та д _oживaла свoї оcт _анні дні.
Ми з Василиною потоваришували, вона розповіла мені про те, що любить малювати, але останнім часом у неї немає на це часу. Дівчина поділилася зі мною своїми намірами знову почати малювати. Невдовзі прийшла її тітка та принесла Василині фарби та альбом для малювання. Дівчина дуже зраділа:
– Тітонько, ти наче знала що я хочу.
Потім Василина взялася втілювати свої задуми на папері. Її руки творили справжні шедеври. Вона сказала, що віддасть ці малюнки нам. Може, їх вдасться продати, а на гроші від їх продажу купити те, чого потребують інші хворі.
Якось я зайшла до Василини, вона малювала свій черговий шедевр, раптом дівчині стало зле та я покликала лікаря. Коли дівчина прийшла до тями, то сказала мені, що у неї є до мене дуже серйозне прохання. Вона хоче вiдд _ати свої оp _гани після того, як її не стане тим, хто найбільше цього потребує. За час свого перебування у лікарні Василина встигла потоваришувати з багатьма пацієнтами та знала, що деякі з них очікують на пересадку внутрішніх органів. Після її слів я не змогла стримати сліз і розплакалася
Ми оформили всі необхідні документи. Наступного ранку Василина не прокинулась, але її органи продовжили жити в тілах інших пацієнтів. Крім того, її картини дуже швидко розкупили на виставці. Гроші від продажу картин пішли на потреби лікарні.
Василина полишила цей світ, але пам’ять про неї ще довго житиме в наших серцях.
