Якщо вже судилося
Віро, ну що там у тебе заварилося? казав Мишко, коли вона нарешті вискочила з хати. Вони вчилися в одному класі. У школу запізнимося!
Гарячий чай мама налила, трохи не обпеклася, відповідала Віра, сміючись. Поки остиг. Та не запізнимося, недалеко ж!
Мешкали Мишко і Віра сусідами, через тин. Батьки добре ладнали, а часом навіть жартували, що дітям непогано б і одружитися вони ж із дитинства дружили.
Мишко був єдиною дитиною Тетяни й Миколи. Мати дихати на нього не могла: для неї він був найдоро́жчим, найрозумнішим, найгарнішим. І справді, хлопець виріс гідним. Віра тиха й скромна, але майстерна: вміла шити, вязати, готувати, поки мати на роботі. Багато чого в неї вийшло.
Вірочку б і взяти нашому Мишкові за дружину, говорила Тетяна чоловікові.
Та ну, коли одружаться, тин і знесемо одним двором житимемо, жартував Микола.
У селі всі думали, що так і станеться: Мишко з Вірою одружаться, адже вони завжди разом. Мишкові Віра подобалася, але не так, щоб «з голови зносило». Дружба була міцною. І Віра потай дивилася на сусіда з надією.
У десятому класі зявилася новенька Маряна. Мишко закохався з першого погляду. Чорнява дівчина, зі ямочкою на підборідді, а в очах смуток.
Маряна з матірю Тетяною переїхали до села із міста. Смуток у її очах через загибель батька. Він рятував сусідського хлопчиська на річці: виштовхнув його, а сам не вибрався. Потім сказали серце підвело.
Після похорону, якого Маряна дуже любила, вона не могла дивитися на того хлопця. Імя його навіть не вимовляла.
Мамо, мені так не вистачає тата І дивитися на того не можу.
Тетяна вирішила втекти від болю здала квартиру, купила будиночок у селі й переїхала з дочкою.
Віра зблизилася з Маряною, дізналася її історію щиро співчувала. Бачила, що Мишко закоханий у Маряну, але зла не тримала.
Час минав. Мишко тепер зустрічався з Маряною, але Тетяну це засмучувало.
СихМишко обійняв Маряну, і всі зрозуміли доля звела їх знову, а вітер розніс по селу веселий сміх їхнього сина Сашка, який тепер мав тата й ніколи більше не питав, чому бабуся Тетяна так рідко приходить у гості.
