Коли класний керівник викликав маму хлопчика в школу, то ніяк не очікував, чим обернеться ця зустріч.

Матір Максимка з самого ранку отримала термінове запрошення в школу від класної керівниці її сина. Як тільки вона почула, у чому причина такого поспішного виклику – не чулася від люті.

Надію ще з порога зустріла Наталя Іванівна, що була в дуже стурбованому стані. Складалося враження, що трапилося щось страшне.

– Добрий день! У чому справа? Що сталося?

– А це ви мама Максима Поліщука?

– Так, я.

– Ох, я навіть як правильно почати вам розповідати про це все. Та такого ще в нашій школі не було ніколи. Ну, за той час поки я тут працюю, так точно. Ваш син торгує в школі якимись браслетами.

– Ну, і в чому тут проблема? Значить молодець хлопчина.

– Ви це серйозно? Справді не розумієте, що не так?

– Справді не второпаю. Він зробив їх своїми руками і тому захотів продати результат своєї праці. Чи це відбувалося під час занять?

– Та ні. Продає він їх на перервах.

– Тоді я тим більше не розумію, через що Ви здіймаєте таку бучу?! Мій син наsильно нікого не змушує щось купувати у нього і гроші ні в кого не відбирає. Ніяк не зрозумію, навіщо я тут?! Ще й налякали мою дитину покаранням. А я в свою чергу покинула дім, роботу і з самого ранку кинулася сюди, щоб послухати такого типу зауваження? Ви знущаєтеся з мене, насправді. На мене чекають хворі пацієнти, а я стою і вислуховую догани за те, що мій син зробив щось власними руками і продає це?

Наталя Іванівна аж розгубилася від такої емоційної промови. Напевно, не такої реакції вона очікувала. А матір не заспокоювалася, продовжила:

– Скажіть мені прямо, які звинувачення до мого Максима? На уроках він поводить себе як належить учневі, на перервах також не бігає і не порушує дисципліну, оцінки отримує гарні.

– Але ж він знаходиться в школі, а не на базарі. Тут треба вчитися, а не продавати.

– А от якби він віддавав ці браслетки безкоштовно, ви б також мали зауваження до нього?

Вчителька замовкла.

– Ось бачите. Може, Максим хоче таким чином почати свій маленький бізнес. І я вважаю, що це класно, коли дитина пізнає щось нове і знає ціну праці. А ви замість того, щоб зрозуміти це зриваєте мій прийомний день.

– Але ж він розводить цей бізнес прямо в школі.

– Так а в якому документі вказано, що не можна робити це в школі?

– Та чому ви ніяк не зрозумієте, що ми тут вчимось, а не граємо в касирів супермаркету.

– Добре. Тоді чому в буфеті можна продавати булочки?

– Припиніть! Ви просто не хочете чути і зрозуміти мене.

– Я якраз все зрозуміла. Просто не бачу причин забороняти моєму сину продавати свою продукцію. Де прописано, що цього робити не можна? Відповіді у вас немає, тому я іду на роботу.

– Не думайте, що ця ситуація отак минеться. Все ж вам потрібно провести розмову з Максимом.

– Звичайно, проведу. Мушу похвалити свого сина за старання і винахідливість. А ще планую вкластися в його справу і купити декілька браслетиків. До того ж, вони дуже гарні виходять.

Після цього випадку я переконалася, що потрібно хвалити дитину не лише за успіхи в навчанні, а й за вміння пристосовуватися до життя. Лише так вона зможе вирости впевненою в собі, незалежною і працьовитою людиною. А от, якщо почати обрубувати такі прояви ще з дитинства, то ніяких бажань саморозвитку не буде.

А зараз я впевнена, що мій Максим не пропаде в житті. Тому надалі я буду лише підтримувати інтереси сина і допомагати йому у всіх починаннях. А в разі помилок він зможе щось проаналізувати і виправити. Це найкращий досвід, який тільки може бути. І лише так можна досягти того, чого по-справжньому прагнеш.

Оцініть статтю
Дюшес
Коли класний керівник викликав маму хлопчика в школу, то ніяк не очікував, чим обернеться ця зустріч.