Я батько школяра та раніше не дуже цікавився тим, що відбувається у сина в школі. Цим завжди займалася моя дружина. Проте коли Кирило відмовився записуватися на якийсь гурток після того, як я запитав чим би він хотів займатися в позакласний час, то я задумався.
Якось я прийшов після роботи додому та запитав у Кирила чи не хотів би він ходити на бокс, карате чи футбол. Син сказав, що не хоче.
– Може, тебе щось інше цікавить: музика, малювання, програмування: – запитав я у сина.
Кирило опустив голову та сказав:
– Я не встигаю відпочити від уроків, куди мені ще якісь заняття? Та я там нікого не знаю, буду соромитися.
Одного разу він не хотів йти в школу, бо не зробив домашнє завдання. Ми з дружиною не сидимо з сином до пізньої ночі, щоб зробити уроки, даємо йому можливість все робити самостійно. Кирило звертається до нас лише з крайньої потреби. Причому у нього хороші оцінки. Я горджуся Кирилом.
Нещодавно мені дали підвищення та тепер я став працювати по гнучкому графіку роботи та маю більше можливостей зайнятися сином.
Так ось, коли Кирило переймався через те, що він не зробив домашнє завдання, то я сказав йому, що він може в когось списати його. На що Кирило зробив круглі очі та сказав:
– У нас ніхто такого не робить, бо якщо тільки попросиш списати, то однокласники відразу розповідають по це вчительці.
Це мене шокувало, бо в часи, коли я вчився в школі, такого не було. Всі один в одного списували, навіть на контрольних та нікому навіть на думку не спадало поскаржитися вчительці.
Ще Кирило розповів мені, як його однокласниці плачуть, якщо отримають оцінку, нижче за 9 балів (це тверда четвірка за колишніми мірками).
З деяких предметів задають чотири вправи. Моя дитина вже після виконання другої вправи втомлюється. Так ще й тепер мій син має вчитися 12 років у школі. Крім того, тепер вони не пропускають четвертий клас, як це було колись.
З кожним роком інформації стає все більше і більше.
Мене дуже засмутило те, що дитина настільки втомлюється, що не має бажання ходити на гурток. Я не хочу, щоб він займався лише навчанням. Але й нервуватися через виконання домашніх завдань не хочу теж. Я не вимагаю від сина ставати відмінником. Знаю багато прикладів коли діти, які отримували у школі задовільні оцінки, ставали більш успішними ніж відмінники.
Вважаю, що навчання у школі повинно давати основні уміння засвоєння інформації та з появою інтернету багато чого можна знайти там. А це не означає, що потрібно зберігати в пам’яті багато непотрібної інформації. Кожен телефон має калькулятор. Коли школярі стануть дорослими, то вони будуть користуватися телефонами для пошуку інформації. Не вірю, що хтось буде пам’ятати достеменно все, чого вони навчилися в школі.
В результаті нам з сином все-таки вдалося організувати процес виконання домашніх завдань таким чином, щоб залишився час на гурток. Кирило з великим задоволенням записався на карате. Ці заняття йому дуже подобаються та дають енергію на виконання домашніх завдань та навчання в школі.
