Подружжя Демченків прожило більш як 40 років у любові та злагоді. Вони мали невеличкий будинок з квітником перед вікнами. Була затишна альтанка, де вони влітку збиралися з друзями і пили каву. Була невеличка бібліотека, яка з кожним роком поповнювалася новими книгами.
Буяла вже весна. Сонце вже було щедрим на тепло. Подружжя вирішило навести лад на подвір’ї. Ольга поралася в квітнику, а Олег фарбував альтанку – після зими геть полущилася фарба на стінах.
За два тижні Великдень. Вони вже складали святкове меню і гадали, кого ж запросити в гості. І саме цього вечора Ользі стало погано. Закрутилася голова, потемніло перед очима, і вона втратила свідомість.
Олег неабияк злякався, викликав швидку допомогу. Бригада приїхала швидко, жінку відвезли в лікарню.
Чоловік не відходив від дружини ні на крок. Його навіть вмовляли медсестри, щоб він сходив додому відпочити. Але Олег не міг відійти від ліжка Олени, тримав її за руку і молився. Олег дуже любив її, і не уявляв життя без неї.
Вони познайомилися, коли були зовсім молодими. Ходили на танці, зустрічалися з друзями, просто гуляли. Тоді Олег ще не знав, що Ольга стане його дружиною.
Одного разу він все таки зважився і прийшов до дівчини з квітами і покликав заміж. Вона обняла його, сказала тоді, що думала, що не дочекається його пропозиції.
Так вони одружилися. Почалося сімейне життя. Ольга не могла завагітніти, звернулися до лікарів і їй поставили страшний діагноз – безпліддя.
Так подружжя почало допомагати рідній сестрі Ольги з вихованням племінника. Він ріс і знав, що у нього аж дві мами: рідна і тітка Ольга. Ось і зараз, коли кровної мами вже немає, племінник не забуває про тітку Ольгу. Кожні вихідні відвідує, грошима допомагає, любить як рідну.
Все це згадував зараз в лікарні Олег. На обличчі його блукала усмішка від таких спогадів. Несподівано його думки перервав лікар – йому потрібно було поговорити з Олегом.
Вони пройшли в кабінет лікаря, де він повідомив, що Ользі потрібна термінова операція. Можна встати в чергу на безкоштовну, але це може затягнутися надовго, а часу зовсім немає. Тому потрібно терміново робити операцію платно. Олег запитав, скільки буде коштувати така операція? Коли лікар назвав суму, то Олег втратив дар мови. У нього такої суми не було. Навіть якщо продасть будинок і машину, такої суми не назбирає.
Племінник може допомогти, але таких грошей у нього теж нема. Олег сів на стілець і закрив обличчя руками. Він сказав доктору, що наразі у нього нема таких грошей.
Медсестри вмовили Олега сходити додому, трохи відпочити, відіспатися і з новими силами повернутися до дружини, якій він потрібен здоровим.
Чоловік повернувся додому. У двері несподівано постукали. На порозі стояла сусідка, яка прийшла запитати про здоров’я Ольги.
Олег, звісно, все розповів. Сусідка подивилася на нього сумними очима, нічого більше не сказала і пішла.
Удома Олег почував себе зовсім не затишно. Сон не брався його повік. Він дивився в кут, де стояли ікони, і молився. Чоловік просив у Бога тільки одного – не залишити його одного на цій землі. Нехай Ольга одужає, або його забере з собою.
Сльози котилися з очей самі собою. Він розумів, що ситуація безвихідна. Олег знову повернувся до лікарні. Сидів біля дружини і далі молився.
Несподівано в палату вбігла медсестра і сказала, що до них відвідувач. Олег зрадів, думав, що приїхав племінник.
Був здивований, коли в палату увійшла красива молода жінка. Вона привіталася, присіла на ліжко до дружини і пильним поглядом глянула на неї. Олег запитально дивився на жінку. Він не знав, хто вона така і що їй тут потрібно.
Незнайомка перевела погляд на нього і запитала, чи не пам’ятає він її. Олег заперечливо похитав головою. Тоді вона нагадала йому, що в дитинстві вони були сусідами.
Олег ніяк не міг пригадати, хто ж ця жінка. Пам’ятав тільки багатодітну сім’ю, яка жила в будинку навпроти. Тоді жінка сказала, що вона і походить з цього багатодітного сімейства.
Жінка почала розповідати про себе. Пригадала Олегу, що їх батько помер. Мати залишилася одна з чотирма дітьми на руках. Її матір працювала на двох роботах, але грошей все одно не вистачало. Вона у сім’ї була наймолодшою.
Дівчину дражнили в школі, називали злидаркою. Вона часто і багато плакала. А Ольга, його дружина, дуже добре до неї ставилася. Вона пригощала її цукерками, дарувала подарунки. Їй це запам’яталося на все життя.. І Вона не може забути свого дня народження, коли їй виповнилося 10 років. Ольга тоді подарувала дівчинці дуже красиве платтячко. А ще цілий мішок цукерок, якими вона наступного дня поділилася зі своїми однокласниками.
І ось сьогодні бумеранг добра повернувся до людей похилого віку. Ця жінка, яка пам’ятала все, повністю оплатила термінову операцію. Олег зовсім не пам’ятав цих деталей з життя. Він був до сліз вражений розповіддю колишньої сусідки, яка тепер, як з’ясувалося, проживає в Торонто. Має власну фірму, і волею долі випадково опинилася знову в Україні саме у ці критичні для Ольги моменти.
Олег підійшов до жінки і обійняв її. Він не вірив, що є ще такі добрі люди на землі. Для нього це було справжнім дивом, яке до того бачив тільки в кіно.
