Алла вийшла заміж не через велике кохання. І навіть не через повагу чи вагітність. Лише через гроші набагато старшого від неї чоловіка. Діти ж для неї не були пріоритетом і взагалі вона їх не хотіла, бо ж знала, що буде поганою матір’ю.
Проживши з чоловіком десь близько десяти років, той став наполягати на тому, що хоче дитину. Але Алла всіляко відмовлялась. Тоді він поклав умову, знаючи прекрасно свою дружину – або діти, або розлучення та втрата того рівня життя, який зараз в неї є.
Звісно ж, Алла не хотіла втрачати багате безтурботне життя, тому народила двох доньок. Вона не займалась дітьми взагалі. Все за неї робили няньки та кухарки з прибиральницями. А жінка продовжувала насолоджуватись заможним життям.
А потім чоловік п омер. Жінка не любила дітей, яких не хотіла, хоча й виносила та народила. Тому коли вона кричала на них, що вони їй непотрібні, адже їхній батько вже в іншому світі, в її серці ні одна вена не затремтіла.
І коли вона їх залишила в дитячому будинку та писала відмову також. Адже її чекав молодий коханець, з яким вона хотіла насолоджуватись залишеними багатствами покійного чоловіка, з дня похорону якого і місяця не пройшло.
Дівчаток, яким на той момент було всього чотири та п’ять рочків вдочерила бездітна і дуже хороша сім’я. А потім виявилось, що їх біологічний батько склав заповіт, в якому все залишив своїм донькам, а дружині взагалі нічого. І що його законна дружина після його см _ерті може використати кошти чоловіка, лише на витрати та потреби своїх дочок
Як тільки Алла дізналась про це, то всіма силами намагалась повернути доньок, але вже було пізно. Виконавчі органи викинули її з будинку її покійного чоловіка та передали все на утримання новим прийомним батькам, які будуть глядіти за цим всім добром, поки дівчата не стануть повнолітніми.
