Коли мені розповідають про дружбу між чоловіком та жінкою, то я в це не вірю. Мені на власному досвіді довелося переконатися в тому, що це поняття тимчасове та що така дружба закінчується тоді, коли настає ніч.
Ми з моїм чоловіком Валентином завжди довіряли один одному, між нами не було ніяких секретів. Аж до тих пір, поки в місто не повернулася його колишня сусідка, а за сумісництвом, найкраща подруга, Тамара. Валентин одразу запевнив, що між ними лише дружба. Він розповів про те, що був у неї на весіллі та що вони все життя знайомі. На підтвердження своїх слів сказав:
– Якби між нами й мало щось виникнути, то це сталося б раніше. Ми з нею багато років знайомі та жодного разу навіть натяку про стосунки не було.
Це мене заспокоїло та я вирішила, що цю ситуацію можна використати у свою користь. Я виявила бажання познайомитися з його подругою. Коли Тамара прийшла до нас у гості, то вона мені одразу не сподобалась. Складалося враження, що ця жінка з хитринкою. Вони увесь вечір згадували дитинство та юність, а я була як на голках. Мені хотілося, щоб цей вечір якомога швидше закінчився. Коли я запитала Тамару про її чоловіка, вона сказала, що вони нещодавно розійшлися.
“Ось де собака зарита” – подумала я та стала відноситися до їх дружби з обережністю. В моїй голові промайнула думка, що Валентина вона тримала собі як запасний варіант, а коли у неї не склалося з чоловіком, то Тамара приїхала в наше місто. З чого б це?
Після нашого з Тамарою знайомстві Валентин до неї зачастив: то меблі потрібно зібрати, то дірку в стіні просвердлити. Я не знала як на це все реагувати. Не забороняти ж мені чоловіку спілкуватися з його подругою. Він же не моя власність.
У нас з чоловіком раптом почали виникати сварки на порожньому місці. Ініціатором сварок завжди виступав Валентин. Я трималася спокійно, проте одного разу не витримала та ми дуже сильно посварилися. Валентин зібрав свої речі та пішов. Я думала, що він у батьків та через декілька днів повернеться, але цього не сталося та чоловік заявив, що йде від мене до Тамари. Що й варто було очікувати. Та зміюка добилася свого. Я не стала тримати Валентина та відпустила його. Не бачу сенсу боротися за чоловіка, який сам вирішив піти.
