Коли мені стукнуло 40, чоловік вирішив піти із сім’ї. Та і яка в нас була сім’я? Діток, на жаль, ми не народили до цього часу. Та я і не знала, яка тpагед _ія мене чекає в найближчому майбутньому і як парадоксально вона породить справжнє щастя.

На своєму досвіді я переконалась, що біда ніколи не приходить одна. Звуть мене Ольга. Зі своїм чоловіком в шлюбі я прожила двадцять два роки. Наше кохання було настільки міцним, що я завжди була впевнена – ми будемо щасливі разом до старості і помремо в один день. Та не все так склалося, як я собі надумала.

Одного разу Іван підійшов до мене з новиною, що мало не звела мене з розуму. Річ у тому, що він давно має молодшу за себе коханку. І він би й далі приховував це, та сьогодні дізнався про її вагітність.

Ось так в один момент обрушилося все моє життя. В цій людині я бачила весь світ. А тепер для мене все пропало. Та я не виню Ваню. Ми не могли мати дітей  і це нормально, що він знайшов ту, яка зможе продовжити його рід. Адже я знаю, як сильно і довго він мріяв про сина. Ми неодноразово заводили про це розмову і обоє плакали.

Коли чоловік пішов від мене, то я вирішила поринути з головою в роботу. Прочитала в Інтернеті, що це єдиний спосіб позбутися депресії. І от якось я запрацювалась, ішла додому пізно ввечері. Та спішити не було куди. Хто мене там чекає?

Звідки не візьмись, з-за повороту вийшли двоє молодших від мене хлопців. Я помітила, що вони в нетверезому стані і прямують прямо до мене. Без слів вони потягнули мене в найближчий підвал, а там вдарили по голові якось деревиною. Прокинувшись, я зрозуміла, що стала жертвою насилля, адже весь одяг мій був пошматований.

В такому вигляді я ледве дісталась додому. В поліцію вирішила не звертатися, адже хотілося б швидше забути про це все. А якщо відкриють справу, то це буде надовго і винуватців навряд чи знайдуть. Адже навіть я не запам’ятала їхніх облич.

Через декілька тижнів я почала погано себе почувати і вирішила, що це наслідки того страшного вечора. Та лікар шокував мене новиною – «Ви вагітна». Я настільки не очікувала почути таке, що мало не втратила свідомість. Зазвичай, дітей зачатих таким способом всі жінки позбуваються. Та я настільки довго мріяла про малюка, що вирішила зберегти його.

Щоб не було розголосу і осуду, поїхала в місто батьків і оселилась там. Невдовзі народила прекрасного синочка і насолоджуюсь материнством сповна, намагаючись забути ту трагедію, що породила таке щастя.

Оцініть статтю
Дюшес
Коли мені стукнуло 40, чоловік вирішив піти із сім’ї. Та і яка в нас була сім’я? Діток, на жаль, ми не народили до цього часу. Та я і не знала, яка тpагед _ія мене чекає в найближчому майбутньому і як парадоксально вона породить справжнє щастя.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.