Коли моя дочка повідомила, що виходить заміж, я зраділа. Але коли додала, що в нього є донька вісім років, мені не до радості. Я навіть не стала запитувати, де мама дитини. Адже Ангеліна все вирішила для себе. Чому не порадилася зі мною, тільки усміхається. Потім запитала, а навіщо? Мені прикро чути такі запитання. Я мама, і можу допомогти в виборі, а не заміж і з дитиною. Вона не знає, як тяжко приходиться спілкуватися з чужими дітьми.
Сьогодні донька приведе чоловіка для знайомства. Думаю, що я з ним поспілкуюся, допоможу вибрати між двох дівчат. Якщо хоче жити з Ангеліною, нехай поверне дівчинку її мамі. Коли дочка привела Івана, я не відразу знайшлася що сказати. Видно що людина розумна, тактична. Він прийшов разом зі своєю дочкою. Дівчинка соромилася, сиділа тихо. На питання відповідала тільки так або ні. Коли Ангеліна повела її погратися в іншу кімнату, я запитала де мама Соні. Іван відповів, що вона померла. Невиліковна хвороба забрала життя. З донечкою удвох живуть три роки. Рідних у нього немає. А мама дружини відмовляється допомагати. Винуватить його в смерті дочки, і внучку перестала сприймати.
Мою Ангеліну кохає. З Сонею познайомив відразу. Дівчата поладили, тому вважає, що одружаться з моєю дочкою, якщо я не буду проти. Я, котра так не хотіла, щоб Ангеліна виходила заміж і виховувала чужу дитину, наразі сиділа і слухала його розповідь. Він взяв своєю харизмою. Вечір удався. Коли дочка провела коханого з дівчинкою, я погодилася що з таким чоловіком можна розпочинати сімейне життя. Навіть якщо він має дочку.
Мої подруги, коли дізналися що я погодилася, називали мене по різному. Що я не бажаю щастя своїй дочці, і рада що вона йде. І як вона буде маятися від того що завжди нерідна. І чому я враз поміняла свої погляди? Що я можу їм сказати? Що життя таке незвідане. Що я відчула серцем, що з цим чоловіком моя дочка буде щаслива?
Минули роки. Соня давно виросла, працює в татовій фірмі. Ангеліна виховує двох синів, які невдовзі закінчують школу. Я не виділяю дітей. Для мене Соня стала рідною внучкою. І коли запитують, як ти звикала до чужої дитини? Я відповідаю, що в сім’ї моєї доньки чужих для мене онуків немає, всі рідні. Соня часто приїздить до мене. Ми любимо вечорами сидіти на кухні, пити чай, і розмовляти, розмовляти. Я не почуваюся одинокою. Мої внуки завжди поруч.