Моя дочка одружилася доволі пізно, їй було вже за тридцять. Коли вона привела зятя до мене знайомитися, він мені відразу не сподобався. Доньку я ростила сама одна, чоловік мене покинув з немовлям на руках і з практично на вулиці. Відтоді я віддала всю себе на виховання дочки. Дала їй гарну освіту, хороше виховання. Вдруге не одружувалась. Мені було достатньо одного разу. Я ніколи її не підганяла до подружнього життя. Пам’ятаю себе молоду, народила коли мені було 18 років. Коли вона одного разу подзвонила до мене і сказала, що хоче привести свого майбутнього зятя знайомитися, я вже знала, що він мені не сподобається. Думала, що коли вона вийде заміж я залишуся сама одна.
Коли дочка прийшла з зятем, я нічого не сказала для неї. Підтримала доньку та її вибір. Розуміла, що це не правильно, тому потрібно підтримати її вибір. Зять виявився приємним чоловіком, старшим за доньку на вісім років. Було видно, що він дуже сильно любить мою дочку. Але ревність з кожним разом стала все більшою. Але я, як любляча мати, підтримала її вибір. Свекри виявились чудовими компанійськими людьми. Ми знайшли спільну мову відразу. Часто заходили в гості один до одного. Я змирилася з тим, що в доньки нова сім’я.
Одного разу донька прийшла до мене вся заплакана. Я не могла нічого зрозуміти. Як виявилося вони посварилися з чоловіком, і він сказав, щоб вона йшла ночувати до своєї матері. Я була дуже сердитою на зятя. Донька жалілася, що чоловік став часто на неї кричати, дорікати що вона не може завагітніти, то їсти йому не подобається, то прибрано погано. Такі візити повторювалися все частіше. А одного разу донька прийшла до мене і повідомила, що вона вагітна. Я була дуже рада за неї. Але дуже сильно боялася за її майбутнє, і за майбутнє своєї внуки. Я порадила їй обдумати все ще раз. Чи вона дійсно хоче жити з таким чоловіком, який ні в що її не ставить. Як він буде відноситися до дочки в майбутньому. Тому порадила їй розвестися і подати на аліменти. Онуку ми зможемо виховати разом, я допоможу. Я хотіла як краще, адже я не бачила щасливого життя дочки, далі з цим чоловіком який не цінить її старання. Виявилося, я зробила ще гірше. Недомовки між ними виникали все частіше, і все частіше дочка залишалася в мене на ніч. Я бачила, як для неї важко, як вона переживає. А потім вона подала на розлучення і переїхала до мене жити. Я думала так буде краще. Але після того, заявився зять і звинуватив мене у всьому. Кричав, що я розлучниця, що не даю для них щасливо жити та забрав доньку назад. Свекри більше не приходили в гості й не телефонували. А дочка перестала зі мною розмовляти.
