Я, мабуть, до кінця пам’ятатиму своє гірке дитинство. Мій батько любив в _ипивати. Й неодноразово приходив додому у нетв _ерезому стані. Все б нічого, якби він не чiпляв матір.
Я не могла захистити її, адже була зовсім маленькою. Мене мати закривала у кімнаті, щоб я не чула криків та сварок. А сама йшла розбиратися з батьком.
Майже кожного дня він приходив нап _ідпитку. Одразу мінявся у характері, ставав дуже злим та агp _есивним.
Одного разу вони вкотре вирішували стосунки з матір’ю. І в один момент моя мати стихла і в кімнаті наче щось впало. Я одразу побігла до нашої сусідки та повідомила про все, що почула.
Через декілька хвилин до нас приїхала швидка допомога та поліція. Вони вибили двері до мами з татом. Як згодом виявилося, він її штовхнув, а мати вдарилася об поличку та втратила свідомість. Я гадала, що батько мене після такого не пустить в дім, адже я сама його здала. Але на щастя його забрала поліція.
З моєю матір’ю все гаразд, вона жива та здорова. Був трошки струс мозку. А в цей час, коли нікого з батьків не було, мене віддали в дитячий будинок.
Коли моя мати вийшла з лікарні, то повідомила, що не може мене поки забрати, адже мусить ходити на роботу.
Так я й виросла в дитячому будинку. Згодом закінчила училище та університет. Влаштувалася на хорошу роботу. Допомагаю матері.
Якось на днях у наші двері постукав якийсь чоловік. Це був мій батько. Він мав зовсім поганий вигляд. Просився, щоб ми його прийняли. Але згадавши, яку психологічну травму він надав мені та матері, одразу прогнала з дому.
Я ніколи не зможу йому таке пробачити.
