Ми з дружиною Анною часто ходимо до її мами в гості. Як тільки одружилися, звикли заходити, питали як у неї справи. Мама у моєї дружини хвороблива. Часто простуджується, але ніколи не скаржиться. От ми й провідуємо її. Звикли до того, що до мами ходимо кожні три дні. Якщо який день не пішли, то вже виникає поважна причина. Я дивувався, коли не прийдемо, в неї завжди є що їсти. То борщ зварений, то котлети розігріє.
Анна сприймає все те як належне. А я дивуюся. Знаю, як у нас вдома. Якщо хто прийде, мама починає бігати по кухні, заглядати в холодильник, хоч сама знає, що там нічого такого немає, щоб на стіл поставити. Потім один із нас швиденько збирається, йде до магазину. На стіл мама ставить тільки те, що купили. Домашні страви готує не часто. А якщо готує, то ми швидко все з’їдали. Адже до домашньої страви не привчені.
А у тещі все по другому. Відкриєш холодильник, а там, то суп, то борщ, обов’язкова якісь м’ясні страви. Ми з дружиною у них вечеряємо, ще із собою теща налаштує нам. Анна потім два дні не готує. Дружина говорить, що її мама так звикла, нагодувати всіх, хто до них прийде в гості. Мої жарти, що до тещі ходив би кожного дня сприймаються спокійно. Ось тільки тесть незадоволений. Своїми смачними стравами розгодувала дружина до великих розмірів.
Мені тесть говорить, щоб менше за столом сидів, тому що буду такий як він. А Іван Сидорович і справді має багато лишніх кілограмів. Та то все жартує. А коли сідає за стіл, від тарілки не відтягнеш. Моя дружина Анна також смачно готує, але не в таких розмірах. Вдома готує, щоб поїсти один раз, на наступний готує свіжі страви.
В тещі все смачно, і вони люди приємні. Але мені більше подобається, коли готує дружина. Знаю, що все свіже, тільки но приготовлене. А то одного разу тесть наївся не свіжих голубців. Два дні потім страждав. Добре, що в лікарню не потрапив. Ми говоримо тещі, щоб готувала менше, і не довго стоятиме. Та звичка велике діло. Попробуй перестроїтися. А я від тих пір з оглядкою сідаю за стіл у тещі. Щоб самому не наїстися несвіжих харчів.
Згодом, коли тесть став більше бувати вдома, ми з Анною не так часто ходимо до них. Так наразі все навпаки. Коли ми не прийшли, теща збирає все, що в неї в холодильнику, і несуть удвох до нас. Щоб нічого не пропало. А я вже з оглядкою до такого ставлюся. Ми з Анною дякуємо, а коли її батьки йдуть додому, викидаємо ті харчі. Хто знає скільки діб вони стояли в холодильнику.
